Усе, як у дорослих
Електоральна активнiсть молодi на цих виборах виявилася значно вищою, нiж прогнозували соцiологи. І в першому, i в другому турi голосування взяли участь понад 70% молодих виборцiв. Порiвнюючи на шпальтах газет цi результати з рiвнем виборчої активностi молодi на попереднiх парламентських виборах, багато хто з полiтикiв, начебто мимоволi згадує студентськi заворушення початку 90-х, що спричинили пiднесення рiвня полiтичної активностi молодi в першi роки незалежностi України. Та чи доречнi такi аналогiї? Чи справдi нечувано високий рiвень електоральної активностi української молодi є виявом її зростаючої громадсько-полiтичної активностi? Чи може високий вiдсоток явки молодих українцiв на виборчi дiльницi 14 листопада є лише специфiчною реакцiєю на новiтнi виборчi технологiї?
Найближчим пiсля виборiв часом полiтична активнiсть молодi (втiм, як i всього суспiльства) матиме помiтно нижчий рiвень. Така тенденцiя загалом притаманна пiслявиборному перiоду. Але чи насправдi молодь становить собою сьогоднi реальну силу, здатну зробити iстотнi змiни в суспiльствi, чи залишається iграшкою в руках дорослих полiтикiв? Як пiдказують елементарнi спостереження, слiд чiтко розмежовувати подобу молодiжного руху, що його «дорослi» полiтичнi партiї намагаються всiляко стимулювати пiд своїми гаслами, та власне громадсько-полiтичне зростання прошарку молодi, що його можна умовно окреслити, як елiту. Якщо перше явище є переважно штучним та нетривким, то друге, маючи пiд собою соцiальну та iсторичну зумовленiсть, вже активно проростає самостiйним пагоном у дорослу полiтику. Причин таких метаморфоз є декiлька.
По-перше, це поступова централiзацiя масового молодiжного полiтичного руху. За перiодом органiзацiї молодi в найрiзноманiтнiшi полiтичнi об'єднання приходить перiод гуртування останнiх навколо певних центрiв тяжіння молодiжного полiтичного середовища. На сьогоднi цi «центри тяжiння», поступово викристалiзовуючись, органiзацiйно сформувалися в полiтичнi партiї «Молода Україна» (МУ), Органiзацiя полiтичного розвитку Молодiжна партiя України (ОПР-МПУ), Український нацiональний комiтет молодiжних органiзацiй (УНКМО). Цi три, безперечно, найважливiшi суб'єкти молодiжного полiтичного руху в Українi представляють рiзнi полiтичнi середовища. З цим, вочевидь, пов'язана й рiзна їхня роль в активiзацiї електоральної активностi молодi, рiзнi форми участi у виборчих перегонах. Якщо «Молода Україна» взагалi не виявляла будь-якої активної та виразної позицiї щодо президентських виборiв, то УНКМО та ОПР-МПУ досить активно долучилися до президентської виборчої кампанiї. ОПР-МПУ майже одразу пiсля проведення свого установчого з'їзду оголосила про пiдтримку кандидатури Л. Кучми і впродовж усiєї кампанiї доволi активно нагадувала рештi молодих людей про необхiднiсть зробити свiй вибiр на користь чинного Президента. Позицiя УНКМО була не менш активною, проте не такою однозначною. Адже довгий час вiд початку свого створення Український нацiональний комiтет молодiжних органiзацiй був фактично опорою українських лiвих у молодiжному русi. Саме завдяки тiснiй спiвпрацi з Олександром Морозом 1998-го та нинiшнього року УНКМО вдавалося стало отримувати пряме бюджетне фiнансування. Змiнивши стратегiчного «дорослого» полiтичного партнера О.Мороза на спiкера Верховної Ради О.Ткаченка, УНКМО вже у фiналi виборчої кампанiї, підкоряючись законам полiтичної кон'юнктури, опиняється в оточеннi прихильникiв Л.Кучми, зорганiзовуючи у вереснi 1999 року Молодiжний форум, який висловлює пiдтримку чинному Президентові. Отже, обидвi органiзацiї доволi успiшно проводять кампанiї на пiдтримку Л.Кучми як кандидата на посаду Президента й на сьогоднi, безперечно, є найвпливовiшими суб'єктами полiтичного руху. Проте водночас вони є носiями двох рiзних пiдходiв до ведення полiтичної боротьби: кон'юнктурного пiдходу та пiдходу, орiєнтованого на довгострокове полiтичне партнерство. Така ситуацiя, безперечно, призведе до значного посилення конкуренцiї мiж УНКМО i ОПР-МПУ в процесi виборювання права на репрезентування iнтересiв усiєї прогресивної молодi.
Наступною причиною пiднесення рiвня полiтичної активностi молодих ми бачимо вiдносне усамостiйнення молодiжного руху як частини полiтичного руху в державi загалом. Якщо ранiше молодiжнi полiтичнi об'єднання з'являлися виключно як молодiжнi пiдроздiли рiзних полiтичних органiзацiй, то сьогоднi вони все частiше постають як самодостатнi суб'єкти суспiльно-полiтичного руху, що мають свою соцiальну базу та iдеологiю, а не виступають молодiжним додатком «дорослих» партiй i рухiв. У цiй ситуацiї зростає значення саме молодiжних полiтичних партiй (на сьогоднi їх в Українi усього лише двi — вже згаданi «Молода Україна» та ОПР-МПУ).
Зрештою, пiднесення рiвня полiтичної активностi молодi є наслiдком закономiрного зростання рiвня полiтичної активностi громадян України загалом. Полiтологи стверджують, що висока соцiально-психологiчна напруженiсть, яка є сьогоднi в Українi, неминуче призведе до соцiальних заворушень. Позитивним результатом президентських виборiв-99 можна вважати той факт, що ця напруженiсть абсолютно цивiлiзованим i конструктивним шляхом реалiзувалася у високу електоральну активнiсть громадян України, що дає можливість сподіватися на подальшу поступову активізацію процесів демократизацiї українського суспiльства.
