Екс-губернатор Вiнниччини Микола ЧУМАК: «При нинiшнiй владi я на державну роботу не пiду»

Колишнiй голова Вiнницької облдержадмiнiстрацiї Микола Чумак опублiкував вiдкритий лист до керiвника уряду Валерiя Пустовойтенка. Висловлюючи стурбованiсть небезпечною ситуацiєю в аграрному комплексi областi, колишній голова облдержадміністрації просить прем'єра вплинути на неї, а також «зупинити методи керiвництва, що застосовуються в нашому регiонi, якi нагадують сталiнськi методи терору».

Резонансна публiкацiя i стала приводом для розмови з М.Чумаком кореспондента «Дня», в якiй вiддзеркалилися i звичаї всерединi теперiшньої влади, коли досвiдченого керiвника пiсля «користування» можуть запросто викинути, як непотрiб, i прозрiння, до якого болiсно пiдходить Народно- демократична партiя (сподiваємось, не запiзнiле).

— Миколо Федоровичу, три мiсяцi тому ваша вiдставка з посади голови обласної державної адмiнiстрацiї виявилася несподiваною для всiх — особливо пiсля того, як Леонiд Данилович пiд час квiтневого вiзиту до Вiнницi сказав, що питання про це «навiть не стоїть». Скажiть, для вас вона теж була несподiванкою?

— Не скажу, що новина застала мене зовсiм зненацька. Щось я вже вiдчував. Коли Анатолiй Матвiєнко заявив про своє ставлення до Леонiда Кучми та до висунення його на другий термiн, в областi досить серйозну роботу розпочали вiдповiднi структури, якi намагалися знайти компромат на Анатолiя Сергiйовича та його оточення. Тодi менi, як керiвникові регiону, було дуже непросто. Почали шукати проблеми зi взаємозалiками, недолiки в роботi Вiнницького лiкеро-горiлчаного заводу. Звичайно, якщо там були виннi люди, то вони мали б вiдповiдати, але масовi перевiрки, насамперед, паралiзували в областi схему взаємозалiкiв, за якою працювали всi пiдприємства України. Лише тому регiон не виконав планiв виробництва. Я вже не казатиму про енергетику, яка становить вiдчутну частку в економiцi областi, але вплив на неї з боку керiвництва регiону обмежений — адже Ладижинська ТЕС контролюється генеруючою компанiєю «Захiденерго», яка знаходиться у Львовi.

І все ж таки указ про моє звільнення з'явився зненацька, звалившись, як снiг на голову, i навіть трохи вплинув на стан здоров'я. Звичайно, образливо було, що так можуть вчинити, бо навiть у компартiйнi часи нiчого подiбного не дозволяли щодо до людей, якi працювали хоч би на рiвнi районiв. Їх запрошували, з ними розмовляли, пропонували iншi посади.

Я розумiю, тут було чисто полiтичне питання, бо мене вважали людиною Матвiєнка.

Що стосується призначення Дмитра Дворкiса, то, вiдверто кажучи, гiршого кроку для регiону просто вже не можна було придумати. Для сiльськогосподарського виробництва це просто трагедiя. Втратилися певнi напрацювання, довiра до регiону впала, тому що тут — постiйна колотнеча. Про яке спадкоємство, про який конструктив може йтися? Iнодi я сам себе запитую: ну чому Бог так немилостиво ставиться до Вiнниччини? Де ж це бачено, щоб протягом п'яти рокiв тут уже вчетверте призначалася перша посадова особа? I я переконаний, що це ще не остаточно.

— Чи пропонували вам якусь роботу пiсля звiльнення?

— На жаль, Президент не вважав за потрiбне не лише що-небудь пояснити, а й просто зустрiтися. Мене запрошував Валерiй Павлович Пустовойтенко i пропонував варiанти роботи на вибiр: на рiвнi регiону, на рiвнi Києва — в Мiнiстерствi сiльського господарства. Я довго над цим питанням думав i дійшов висновку, що при нинiшнiй владi на державну роботу просто не пiду.

— Чому?

— Знаєте, я не можу сказати, що в урядi немає розумiння ситуацiї чи що там не працюють. Однак у мене таке враження, що ми постiйно працюємо над латанням дiрок, що ми не бачимо перспектив i кардинально не вирiшуємо питань. Сьогоднi просто вражає, що чиновники кроку не ступлять при вирiшеннi загальнодержавних iнтересiв без задоволення власного iнтересу. Можна навести десятки, сотнi прикладiв такої розпусти на рiвнi чиновницьких кабiнетiв. Це зло, мов iржа, роз'їло мораль державного службовця. Все ж таки має бути якась людська гiднiсть, має бути вболiвання за справу, якась вiдповiдальнiсть за те, що ти робиш. Щоправда, й серед службовцiв працює багато порядних людей, якi є чудовими професiоналами, проте згадане зло серйозно вразило владнi структури.

Я вважаю, що сiльськогосподарське виробництво для такої держави, як Україна, має бути одним із прiоритетних. У регiонi багато робилося, щоб реформувати внутрiгосподарськi взаємини в пiдприємствах, для пiдготовки кадрiв тощо, але ж це повинно вирiшуватися не на рiвнi регiонiв — має бути загальнодержавна полiтика, яка залежить вiд перших осiб. Принаймнi такi речi Президент має розумiти чи хоч би трiшки знатися на них. На жаль, цього немає — вiн, мабуть, за своїм характером не хоче слухати про проблеми, якi є в сiльському господарствi. Через це стiльки наших зусиль iде, образно кажучи, в свисток. От я й запитую: яка перспектива, якщо нинi чинний Президент знову буде обраний? Чи буде конструктивна робота, коли вiн заявляє, наприклад, що розжене Верховну Раду?

— Ваш вiдкритий лист до Пустовойтенка — це крик душi. Але чому лист саме до прем'єра, а не до Леонiда Кучми? Все ж таки перша особа — Президент...

— Я адресував лист Валерiєві Павловичу з чисто людських симпатiй до цiєї людини. Пiд час мого останнього спiлкування з ним я побачив, наскiльки йому непросто, адже вiн не вiдчуває повної довiри до себе — i через кулуарнi iгри, i через сильний клановий вплив на першу особу держави. Я тому й звернувся до нього, щоб якось пiдтримати. По-друге, я свiдомо не писав листа — не мав навiть подiбного бажання — Президентові, який призначив на голову адмiнiстрацiї таку людину, як Дмитро Дворкiс. Та база, яка закладена на Вiнниччинi пiд урожай 2000 року, — катастрофiчна, а нинiшнiй голова обласної державної адмiнiстрацiї говорить тiльки про свою персону. Мовляв, прийшов вiн — i зразу полiпшилися справи...

Зараз у нашiй державi, особливо на рiвнi обласному, стiльки плiток, стiльки бруду, стiльки часу треба тратити на бозна-що — тiльки не на завдання, що вимагають першочергової уваги. I так не лише у Вiнницi. Це ще одна причина, чому я не хочу йти на роботу в структури нинiшньої влади.

— У вашiй вiдставцi i в призначеннi Дворкiса простежується явище значно глибше: в управлiння державою приходить нова кадрова генерацiя, i ми бачимо, якi це кадри. Менi здається, що НДП — при всiх претензiях до неї — виявилася занадто iнтелiгентною для режиму, який нинi встановлюється форсованими темпами. Як ви думаєте, чи не пiдтверджує правоту Анатолiя Матвiєнка розвиток ситуацiї, який ми спостерiгаємо впродовж останiх мiсяцiв? — Пiдтверджує, i це однозначно. Анатолiй Матвiєнко рiзко критикує Валерiя Пустовойтенка за те, що йому сьогоднi не вистачає характеру та принциповостi, за те, що є речi, про якi вiн як голова партiї повинен говорити Президенту прямо, вiдверто i принципово. Те, що сталося на Вiнниччинi, показало слабкiсть нинiшнього керiвника Народно-демократичної партiї.

— Якщо ви тепер визнаєте, що Матвiєнко мав рацію, то, очевидно, критично ставитесь до ухвали з'їзду, яку було прийнято в травнi?

— Тодi необхiдно було знайти мужнiсть сказати правду, i я вiддаю належне Анатолiєві Сергiйовичу. То була межа, коли партiю дiйсно хотiли зробити кишеньковою, i так воно зрештою сталося. Валерiй Павлович ще має все оцiнити серйозно. На з'їздi вiнницька делегацiя все зробила, щоб пiдтримати Пустовойтенка, i Матвiєнкові було надзвичайно боляче, що вiнничани не пiдтримали його лiнiю. Щодо Матвiєнка ми вчинили, м'яко кажучи, не по-товариському, по сутi, зрадивши його. Менi боляче казати, але це правда. Якби наша позицiя була iншою, якби Матвiєнко сьогоднi був керiвником партiї, то й ситуацiя була б iншою. Такi запитання ставлять собi багато членiв НДП, бо наша партiйна органiзацiя — одна з найсильнiших в Українi.

Безпринципна позицiя i Валерiя Павловича, i членiв полiтради не має перспективи. Проте я переконаний, що перспективу має та iдея, яка об'єднувала членiв Народно- демократичної партiї, i багато членiв НДП переосмислюють свою тодiшню позицiю. Я думаю, що згодом партiя трансформується в серйозну полiтичну силу. Цьому сприятиме й «Вiдкрита полiтика», створена Анатолiєм Матвiєнком.