Опозиція об'єднується проти «другого термiну»
Конференцію не оминули увагою й керівники місцевих організацій КПУ, ПСПУ, а також «костенківського» Руху, які до цього вельми прохолодно ставилися до ідеї об'єднання зусиль для контролю за виборами. В залі засідань були присутніми члени виборчих комісій, довірені особи кандидатів у президенти й представники їхніх штабів. Усіх об'єднала небезпека, що насувається, масштабної фальсифікації результатів голосування з боку виконавчої влади.
Не чого й казати, що форум обласного масштабу сполохав місцевих чиновників. Організаторам було відмовлено в оренді приміщень у різних частинах міста. Ситуацію врятував колишній депутат Верховної Ради, який балотувався 1991 року на посаду президента України, Леопольд Табурянський. Він надав для конференції актовий зал молодіжного центру імені В.Висоцького, що входить до його синдикату «Олімп». Але й тут не обійшлося без традиційних прийомів у стилі «тримати й не пускати». Поки Табурянський їздив до Києва на зустріч народних депутатів минулих скликань, представники влади спробували прибрати з будівлі його офісу портрети Олександра Мороза. За день до конференції в молодіжному центрі відключили телефони й воду, а потім хотіли вимкнути електрику. Не встигли делегати розпочати роботу, як до залу засідання війшли міліціонери й повідомили, що, за інформацією, що надійшла від начальства, будівлю заміновано. Обурені «свавіллям» чиновників учасники конференції рішуче відмовилися виходити на вулицю, й правоохоронцям нічого не залишалося, як піти геть.
У виступах представників опозиційних сил звучала тривога з приводу тієї ситуації, що склалася напередодні виборів. Зі слів головуючого на конференції соціаліста Віктора Березки, владі, завдяки маніпуляціям, за формального дотримання принципу рівності представництва всіх кандидатів, вдалося забезпечити у виборчих комісіях більшість за прихильниками Л.Кучми, «що створює додаткову можливість фальсифікацій на його користь». Комісії часто сформовано з працівників одного підприємства або установи, а на чолі їх стоять директори й начальники. Представники опозиційних партій у складі комісій «зазнають психологічного тиску, залякування. Деякі з них не витримують і виходять із складу комісій, залишаючи неподільне панування там людей Л.Кучми». У той же час представники місцевої адміністрації й навіть члени Центрвиборчкому «заявляють про ніби- то досягнуту рівність представництва й відсутність скарг з цього приводу».
Внаслідок обговорення представники опозиції ухвалили рішення створити обласний координаційний міжпартійний центр, розгорнути спільну роботу з навчання спостерігачів, провести спільні акції, надавати взаємну допомогу засобами зв'язку, оргтехнікою, транспортом. А також розпочати таку саму роботу по всіх районах і містах області.
У спільній резолюції учасники форуму констатували, що, попри ідеологічні розходження, вони є не противниками, а «політичними опонентами». «Існуючий режим, — говориться далі, — монополізував електронні й велику частину друкарських засобів інформації, намагається за допомогою одурювання виборців, шельмування опозиції роздрібнити її, встановити в країні власну диктатуру». Тому «вибори-99 — це не просто зміна вивіски. Це боротьба за демократичне майбутнє України, за право кожного визначати, хто буде президентом на наступні п'ять років». Показово, що всі учасники конференції дійшли одностайного висновку: «В опозиції немає іншого виходу, крім боротьби проти обрання Л.Кучми на другий термін».
