В Україні зросла кількість убивств на замовлення, —
стверджує суддя Верховного суду України Петро Пилипчук«Одночасно відбуваються зміни й у якісних характеристиках цих найбільш небезпечних діянь, — стверджує суддя Верховного суду України Петро Пилипчук. — Спостерігається стійка тенденція до збільшення серед засуджених за умисні вбивства частки жінок — з 8,8% 1993 року до 12% 1997-го, неповнолітніх — з 4% до 6%, осіб, що вчинили навмисні вбивства групою, — з 20% до 26,9%».
Спеціалісти стверджують, що часто вбивства є майже безпричинними. До речі, «в послужному списку» Анатолія Онопрієнка, що став антигероєм чи не європейського масштабу, вразив один з епізодів. Якщо позбавлення людей життя заради наживи ще можна спробувати якось пояснити (а матеріальні збитки від злочинної діяльності Онопрієнка становили загалом близько восьми мільярдів старих карбованців), то вбивство ним тримісячної дитини за умови відомого висновку психіатрів не має пояснення. У лютому минулого року вироком Київського міського суду було засуджено сімнадцятирічних хлопців П. та О., що вбили свого знайомого. План неюнацької «розваги» був ними ретельно розроблений. Як з'ясувало слідство, причиною насильства став борг жертви... у дві гривні.
Слідчі неодноразово відзначали, що зростає жорстокість, з якою скоюють ці злочини. Багато кому запам'яталася «донецька справа». Четверо підлітків — п'ятнадцяти, чотирнадцяти та тринадцяти років — протягом двох днів з особливою жорстокістю та знущанням, а найстрашніше — без будь-яких причин, убивали восьмилітнього Г.
«В останні роки став набирати небувалого поширення новий, надзвичайно небезпечний різновид навмисних вбивств — вбивство на замовлення. Мотивація вбивств все частіше відзначається зв'язком з боротьбою за розподіл сфер впливу між комерційними структурами та злочинними угрупованнями, тіньовим сектором, оргзлочинністю», — каже П.Пилипчук. Удосконалений до геніальної простоти: «немає людини — немає проблеми», вияв нездорової конкуренції в найрізноманітніших сферах життя поширюється пропорційно якості проведення в країні економічних «реформ». Коли 1993 року таких злочинів було зареєстровано 87, то 1995-го — 210, що в 2,4 разу більше, 1996- го — понад 100 (за даними МВС України). За п'ять останніх років, а фактично за роки президентства Л.Д.Кучми, в Україні було скоєно декілька злочинів на замовлення проти відомих політиків і бізнесменів, однак замовники жодного з них до відповідальності притягнуті не були.
Так, у липні 1996 року скоєно замах на Павла Лазаренка, котрий був тоді прем'єр-міністром. За кілька метрів до кортежу прем'єр-міністра було підірвано вибуховий пристрій. П.Лазаренко не постраждав. 4 листопада 1996 року в Донецьку невідомими біля трапа літака був застрелений член виконкому Ліберальної партії, депутат Євген Щербань. Правоохоронні органи виключили політичну версію вбивства і як основну розробляли кримінальну. 2 грудня 1997 року в Одесі вбито генерального директора СП «БІПА-Мода» Аркадія Табачника та його охоронця. 5 лютого 1998 року в Сімферополі скоєно замах на першого заступника голови Ради Міністрів Криму Олександра Сафонцева. Він був важко поранений внаслідок вибуху невідомого вибухового пристрою, коли виходив з машини. Після кількох важких операцій він помер. У квітні минулого року ввечері в ліфті свого будинку був убитий Вадим Гетьман. Список продовжено сьогоденням. Судячи з усього, це були вбивства на замовлення.
Зростання кількості вбивств знайшло своє відображення в КК України. Причому всупереч зобов'язанням України, що в той час тільки рік як подавала Раді Європи надії на одужання, Верховна Рада внесла доповнення до «смертної» статті 93 Кримінального кодексу. Пункт «и» передбачив покарання за умисне вбивство, вчинене на замовлення, пункт «і» — за умисне вбивство вчинене за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою. Однак, на думку суддів, це не дало значних якісних переваг у розслідуванні та покаранні злочинців, які скоїли, тим паче замовили, вбивство.