Критикуйте — i вам це буде зараховано
Немало соціологів і політологів відзначають високу ймовірність перемоги Леоніда Кучми на президентських виборах, базуючись, окрім усього іншого, на припущенні, що позицію чинного Президента України беззастережно підтримає вся чиновницька рать. Особливо така злагодженість і єдність нібито відчувається серед вищих чиновників управлінського апарату, які вельми затишно почувають себе у нинішніх кріслах і готові щосили боротися за непорушність зручної для них ситуації.
Однак такі твердження видаються занадто безапеляційними. І справді, важко не помітити, що з наближенням дати виборів розбіжності між різними державними структурами стають усе більш очевидними, а критичні висловлювання окремих керівників виконавчої влади про результати економічних реформ чинного Президента мають дедалi різкіше звучання.
Мабуть, це пов'язане не тільки з розумінням фахівцями допущених за останні роки прорахунків, але і з відчуттям того, що нинішня влада доживає останні дні. Тому багато далекоглядних керівників прагнуть заздалегідь прояснити свою позицію щодо економічної ситуації в країні, продемонструвати свою «незаангажованість» нинішнім політичним режимом.
Досить чітко така ситуація увиразнюється у сфері приватизації. І це зрозуміло — тут, де «обертаються» чималі гроші, зав'язалися інтереси багатьох «сильних світу цього», і суперечності виявляються найбільш яскраво.
Так, іще на початку року директор Національного агентства з управління державними корпоративними правами Олег Таранов категорично заперечував наявність будь-яких протиріч iз Фондом державного майна України. Та вже у березні він обережно натякнув на певні розходження, заявивши таке:
— Фонд займається тільки приватизацією, хоч, якщо бути щирим, то я проти того, як він це робить. Набагато ефективніше було б проводити приватизацію через управління («Столичные новости», 30 березня 1999 р.).
У серпні ці заяви стали відвертiшими і різкiшими. Як виявилось, Олег Таранов веде мову не просто про дрібні «неув'язочки» між двома державними структурами. Насправді він виступає «категорично проти тієї схеми, яка реалізовується в Україні». На думку директора Національного агентства, «сьогоднішня грошова приватизація — це повний абсурд» («Столичные новости», 21 серпня 1999 р.).
Своє ставлення до курсу адміністрації Кучми у сфері приватизації Олег Таранов із притаманним йому гумором ілюструє художньо:
— Що таке грошова приватизація сьогодні? Уявіть собі, йдуть дві бабусі, що отримали пенсію. Дивляться — оголошення про продаж акцій. Зайшли, скинулися по десятці і отримали по півпідприємства («Компаньон» №49 за 1998 р.).
Погодьтеся, треба мати неабияку мужність, щоб так жартувати на цю тему. Адже приватизація, така, яка проводиться сьогодні, є одним iз центральних напрямів економічних реформ, започаткованих Президентом після його промови восени 1994 р.
Симптоматично, що позицію директора Національного агентства повністю підтримують і багато його підлеглих. Більше того, вони йдуть набагато далі свого керівника, не боячись відстоювати свою точку зору навіть тоді, якщо вона різко розходиться з позицією «самого». Так, заступник директора Національного агентства і одночасно голова Українського товариства оцінювачів Олена Коваль насмерть стоїть за розроблений УТО і ухвалений парламентом Закон «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінну діяльність в Україні», хоч Президент України уже тричі накладав на нього вето.
Керівництво УТО не приховує, що вважає позицію чинного Президента і підтримуючих його державних організацій, що діють у галузі приватизації, антиринковою, такою, що відверто сприяє зростанню корупції в державі.
Тож ні про яку єдність «чиновницького люду» не може бути й мови. Адже звання державного службовця визначає всього лише соціальне становище людини і аж ніяк не диктує його цивільної позиції. А послужливо «безумовна» перемога чинного Президента на майбутніх виборах, яку віщують деякі фахівці, ще, як кажуть, вилами по воді писана.
