Політична арифметика дарувальника Леоніда Кучми
Однак, повторюся, проблеми Президента так і могли б вважатися його особистими, якби не запитання, на котрі хотілося б отримати відповіді. Як відомо, Леонід Данилович в Одесі виступив і як щедрий весільний генерал, подарувавши 16 молодим сім'ям путівки в круїз. Що й казати, подарунок царський, точніше, справді президентський, і молодятам залишається тільки побажати сім футів під кілем і найприємніших вражень від подорожі.
Але є ще одна важлива обставина, котра не має ніякого відношення до щедрості Президента. А саме, Леонід Данилович у нас — все ж тільки вища посадова особа, котра обирається всім народом, а не монарх, який успадкував владу разом з усім, що є в державі. А отже, він теж живе (принаймні повинен жити) на зарплату. Причому на одну зарплату, нехай і високу, вищу, ніж у його бідних співгромадян. Всякі ж бізнес-приробітки чи дуже цінні подарунки у валюті йому заборонені чинним законодавством, яке Президент мусить поважати першочергово і показово. Бо піонер, як відомо, «всем ребятам — пример».
Про законослухняність Президента свідчить і його декларація про доходи за минулий рік, опублікована якраз перед початком передвиборних перегонів. Згідно з цим документом, Президент у нас зарплатою не обтяжений — у місяць десь трохи більше 400 «зелених» набігає, не дуже розженешся, коли навіть проста секретарка в якійсь пристойній фірмі одержує більше. А Президенту ж теж сім'ю утримувати треба, платити за продукти харчування, одяг тощо.
І раптом — такий подарунок: 16 путівок у круїз — як шуба з панського плеча. От і постає низка запитань, які мають, однак, підгрунтя, далеке від простої цікавості. Наприклад, відомо, що колега Леоніда Даниловича з США Білл Клінтон ніяких особистих подарунків нікому не робив. А коли щось і дарував, то всій Америці відомо, з яких коштів. Та й зарплата у Білла Джеферсоновича більша, аніж український оклад, а боргів адвокатам, котрі відбили «Моніка-гейт», накопичилося в $5 млн.
Ось тому найпростіші арифметичні підрахунки, порівняння оголошених доходів Президента з реальною вартістю путівок у наших турбюро мимоволі наштовхує на думку, що іміджмейкери Леоніда Даниловича знову спрацювали за принципом «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Бажаючи підкреслити щедру натуру Президента, його касири просто підставили. Бо навіть простенький «круїз» містами і весями рідної України коштує більше, ніж місячна зарплата Президента. І якщо навіть уявити, що Леонід Данилович не доїдав і не видавав кишенькових грошей на косметику Людмилі Миколаївні, заощаджуючи гроші на путівки молодятам, то все одно це принизливо. Хоча б навіть тому, що коту під хвіст летить імідж добропорядного сім'янина: що це за чоловік такий, котрий задля власного політичного майбутнього тримає дружину на голодному пайку. Якщо ж не тримає, то де взяв «вільні» гроші? Чому не вказав джерело у декларації?
Якщо ж це гроші доньки- бізнесмена або позичені у фонді «Дружина Президента — дітям України», то про це теж треба говорити і дружину, котра посильно допомагає чоловіку, треба показувати. Щоб недомовок не було, чи запитань про нецільове використання коштів вказаного фонду. Гласність цього вимагає. І, природно, український менталітет, не останньою складовою якого є бажання знати, що у сусіда в кишені. Чи я не маю рації?
І вже набагато принизливіше для глави держави, політика, котрий серйозно збирається «покермувати» ще 5 років, якщо кошти на подаровані путівки «позичили» Президентовi, наприклад, «Злагода», якийсь фонд типу «Соціального захисту» чи, ще гірше, якась турфірма. У цьому випадку цікаво дізнатися, чому вони не «позичають» іншим кандидатам? І якщо цей нюанс ще можна списати на особисті симпатії, то все одно треба чітко повідомити, що «дарувачі» нічого натомість не отримали від Президента. Інакше це не подарунок, а привід для обвинувачень у корупції на найвищому рівні і в протекціонізмі, якому в Україні немає рівних, — від імені глави держави, чим так легко спекулювати й маніпулювати.
І вже, звісно, не личить главі держави (будь-якої, а не тільки України) бути рядовим агентом, котрий так своєрідно «розповсюджує» путівки того турагентства, чиї атрибути, не дай Бог, вказано на подарованих путівках. Це взагалі у жодні ворота не лізе, і про це іміджмейкерам треба було думати насамперед. Бо, як-то кажуть, негоже лілеям прясти і не царська це справа.
А на завершення такої делікатної теми хочу нагадати всім бажаючим звинуватити мене в дріб'язковій прискіпливості й упередженості недавній випадок iз життя британського політикуму. Там журналісти «розкопали», що якийсь міністр у відрядженні жив у готелі за рахунок приймаючої сторони, оскільки виділених їхніх добових, мабуть, бракувало на шикарні апартаменти. І міністру довелося, облизня впіймавши, подавати у відставку — виявилося, досить тільки натяку на «невипадковість» наданих послуг. Така вона, ця безжалісна демократія на цих самих Британських островах. А у нас, як бачимо, можна і півцарства — за коня, який вивезе на президентський п'єдестал.
Отже, не треба мене ні в чому звинувачувати, так само як і зустрічати з кистенем у під'їзді, щоб відбити «зайву допитливість». Ознайомившись із декларацією про доходи нашого Президента, я все одно ставитимусь до подібних документів із чималою часткою гидливої підозрілості та повної недовіри. У школі я вчився добре, на світі живу досить довго і в політичній арифметиці будь-якого діяча, мені здається, розбираюся непогано. Як, сподіваюся, і будь-який більш-менш розсудливий громадянин, який розуміє, що передвиборна кампанія триває.
