Без керма й вітрил, зате з керманичем

Із цим теж усе зрозуміло: наші також хочуть залучити якнайбільше число виборців для того, щоб перемогти на виборах.

А ось, коли кандидат від партії переможе, він почне втілювати в життя програму цієї партії. На цьому пункті схожість закінчується й починаються граблі, на які, як відомо, завжди знайдуться охочі наступити, ба більше: вишикуються в чергу до цих граблів.

Невеликий екскурс: 1994 року «Міжрегіональний блок реформ» висуває кандидатом у президенти Леоніда Кучму. Й у повній відповідності до вищезазначеної моделі Даунса розробляє програму й починає працювати на перемогу свого кандидата. А вже 1999 року лідери НДП Матвієнко, Філенко та інші висувають Президенту список вимог, сенс яких зводиться до наступного: або Леонід Кучма повертається до своєї програми 1994 року й НДП його підтримує, або партія не радить Л.Кучмі висувати свою кандидатуру на наступний термін.

У відповідь голова адміністрації Микола Білоблоцький висловив здивування Банкової самим тоном звернення НДП і заявив, що «Президент висловився однозначно: він не прийматиме ніяких вимог, тим більше тих, що звучать у категоричній формі».

Подальше відомо: під жорстким адміністративним натиском НДП позбувається реформаторів і вустами нового голови, а за сумісництвом прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, заявляє про повну й беззастережну підтримку Леоніда Кучми.

Повторяти — уму-розуму навчати? Ну що ж, давайте повторимо.

Днями Партія праці й Українська партія справедливості приєдналися до виборчого блоку «Наш вибір — Леонід Кучма».

Координатор блоку Євген Кушнарьов повідомив, що в «Наш вибір — Леонід Кучма» вже входить 19 партій, які об'єднують понад 800 тис. членів. Учасники блоку обговорюють проект Наказу виборців кандидату в президенти України Л.Кучмі.

І ось тут-то модель Даунса вже пробуксовує, а працювати починає модель «Матвієнко- Філенко».

Пан Кушнарьов сказав, що цей Наказ після затвердження асамблеєю буде вручено кожному з 800 тис. членів блоку.

Чому Наказ буде вручено виборцям, а не кандидату?

За словами Євгена Кушнарьова, кожний із членів блоку повинен забезпечити під ним 20 підписів і тим самим головне завдання виборчого блоку — перемогу свого кандидата Л.Кучми.

От так от: перепишіть цей лист 20 разів і розішліть усім своїм знайомим, щоб бути щасливим!

То чим же керуються українські партії, що заявляють про підтримку того чи іншого кандидата в президенти? Вочевидь, для великих бізнес-партій це, передусім, — їхні комерційні проекти, благополуччя яких прямо залежить від близькості до влади (до речі, на згадуване відкрите звернення НДП до Леоніда Кучми СДПУ(о) відреагувала вельми показово: справжня робота — вона «не показна, не популістська»). Для них перемога Леоніда Кучми — це синонім економічного благополуччя.

Для дрібних партій — це цілком можливо питання їхнього економічного виживання сьогодні (хоча в разі перемоги спільного кандидата на виборах до «розділення пирога» їх і близько не підпустять).

Про якусь політичну відповідальність, схоже, не йдеться.

Не згодні? Тоді перечитайте документ, що викликав розкол у НДП і призвів до того, що колишні лідери, які заговорили про політичну відповідальність партії за свого кандидата, вимушені були піти з партії влади.

Цей документ, крім усього іншого, вимагав від Президента «припинити практику сприяння окремим економічним групам», не укладати «сепаратних домовленостей» із керівництвом парламенту, «повести рішучий наступ на тіньову економіку й тіньову політику».