Світ не розуміє і не схвалює рішення Єльцина

«У міру того як погрожують вийти з під контролю перегони за обрання спадкоємця, який наступного року успадкує його посаду, президент Борис Єльцин стукнув кулаком, звільнивши у понеділок прем'єр-міністра й замінивши його колишнім офіцером КДБ і, на його думку, відданим союзником, улюбленцем, що стане наступним президентом.

Останній крок Єльцина-політика, постійною зброєю якого є сюрпризи — призначення Володимира Путіна замість Сергія Степашина — викликав скоріше збентеження, а не шок. Навіть колишні союзники звинуватили його у політичних іграх, за рахунок дедалі слабшого авторитету російського центрального уряду.

Призначення Путіна стало ще одним підтвердженням того, що вже розпочалася битва за те, хто очолить Росію в постєльцинську еру. Перший постріл минулої неділі зробила не президентська адміністрація, а амбітний мер Москви Юрій Лужков і жменька регіональних губернаторів, які всупереч Кремлю сформували виборчий альянс. Цей альянс, який, на думку багатьох, знов залучить до політики колишнього прем'єр-міністра Євгена Примакова як кандидата в президенти, можливо й викликав різкий крок Єльцина».

«Перебуваючи на посаді президента, Бо рис Єльцин не дотримувався багатьох фундаментальних принципів. Проте, якщо аналізувати його дивну поведінку, то він досяг послідовності щонайменше у двох якостях. За вісім років перебування біля керма влади, він незмінно проявляв імпульсивність і немилосердність.

Єльцин постійно діяв першим і пізніше давав реалістичне пояснення. Отож, можливо, Єльцин був передбачливо непередбачуваним, звільнивши свого прем'єр-міністра Сергія Степашина і призначивши на його місце Володимира Путіна. Степашин, який був вірним Єльцину упродовж 90-х років і вважався за потенційного кандидата в президенти, здавалося був спустошеним таким рішенням, коли стояв перед членами кабінету, намагаючись пояснити власну відставку. Борис Нємцов, колишній губернатор Нижнього Новгороду і лідер ліберального руху «Правое дело» заявив, що вчинок Єльцина був «справжнім божевіллям» і матиме тривожне відлуння».

«Більшість аналітиків заявили, що гра у перестановки у верхівці російського уряду поглиблює проблеми для американських політиків, що формують закордонну політику — вони мають вести справи із слабким лідером. Поклавши великі ставки на тверду підтримку Єльцина, Сполучені Штати бачать, що Єльцин стає дедалі непередбачуванішим і здається неспроможним визначитися щодо гідного кандидата, який успадкує його посаду.

Дехто побоюється не лише передачі влади (в Росії), але й нинішньої плутанини у владі. Провідними кандитатами на президентських виборах, що відбудуться в Росії наступного року, є «комуніст, шпигун і корумпований мер», зазначає Томас Грехем, колишній американський дипломат, працівник фонду Карнегі».

«Безглузда зміна уряду навряд чи піде на користь інтересам Росії. Вона залишає країну без уряду, і знову таки у самому розпалі переговорів щодо реструктуризації боргів у Лондоні і прояву сили ісламськими екстремістами на півдні.

Однак, можливо, існує й доцільність у позірному божевіллі Єльцина. Хоча остання зміна уряду є шкідливою для Росії, вона може бути корисною для кліки його власних прихильників. Деякі московські спостерігачі вважають, що Степашина було звільнено за те, що він не зупинив відтік кадрів із Кремля і дозволив оточенню Єльцина обрати спадкоємця, який краще захищатиме їхні власні інтереси».

«Глава Росії має сьогодні одну нав'язливу ідею: організувати своє спадкоємство у такий спосіб, що коли він піде у відставку з піднятою головою, то йому та його оточенню буде гарантовано імунітет. Отож, він керує як цар, що відчуває загрозу. Для більшості населення його правління позначено стрімким зубожінням і безсоромною корупцією. Передчуваючи вибух народного гніву, президент, який стане спадкоємцем Єльцина влітку 2000 року, може вимагати аби за все це сплатив його попередник».