Мільйон підписів. Батьківщині? Центрвиборчкому? Президентові?

13 липня закінчується термін здачі підписних листів на підтримку претендентів у кандидати на пост президента. Нагадаю, що для реєстрації кандидатом, претендентові необхідно зібрати 1 млн. підписів, причому не менш ніж по 30 тис. у двох третинах р егіонів країни, що, безперечно, є вельми складним завданням.

Не буду зараз загострювати увагу на доцільності наявності в кандидата мільйона підписів для того, щоб вважатися «правильним», тобто таким, що вже має підтримку в народі. Підписи вважаються механізмом, що не дозволяє брати участь у виборах випадковим і неадекватним людям: очевидно такий механізм поки що необхідний. Щоправда, треба зазначити, що аналогічні вітчизняному мільйонові обмеження не зустрічаються в розвинених країнах. Мало хто знає, що на виборах у тих же США звичайно беруть участь кандидати приблизно від 20 партій, що не заважає розглядати як реальних претендентів представників лише двох основних. Для нас важливіше інше: судячи з усього, закладена в законі мільйонна норма може бути використана владою в політичній боротьбі з опонентами ще на етапі реєстрації.

Дійсно, закон передбачає масу моментів, котрі важко реалізувати на практиці. Почнемо з самої цифри. Той, хто коли-небудь збирав підписи, чудово знає, що зібрати мільйон за такий короткий час — малореально. Про це знає і влада й самі кандидати. За таких умов будь- якого кандидата може бути звинувачено в «неправильному» зборі підписів і йому буде важко що-небудь заперечити. Єдиний вихід — збирати підписи виключно чесно. Щоправда й тут існує маса можливостей для влади — хто, наприклад, може гарантувати, що яка-небудь бригада складальників не принесе явно фальшиві підписи, які «спливуть» у потрібний момент? Для того, щоб уникнути таких моментів, штаб самого кандидата перед здачею підписів у ЦВК повинен перевірити їх, але на це просто немає часу.

Чесному зборові перешкоджає й обмежена кількість підписних листів. Досвід (автор брав участь у організації збору підписів — 100 і 200 тисяч) говорить про те, що для виключно чесного процесу підписних листів має бути на загальну кількість підписів у 3-4 більшу, аніж необхідно згідно із законом. У нашому випадкові — це 3-4 мільйони, а не 2, як встановив виборчком. Те, що ЦВК відмовила у видачі додаткових листів (навіть у разі їх друкування за рахунок кандидатів), а прокуратура негайно припинила ухвалу Верховного суду, що зобов'язує ЦВК видати такі листи, тільки зайвий раз підтверджує прекрасне знання президентськими штабами технологічної реальності, проте, як і політичну ангажованість шановних державних органів.

Таким чином, влада може з максимальною користю для себе використати «неточності», що виникають при збиранні підписів. Закон передбачає, що на виправлення недоліків, виявлених ЦВК, кандидатам відводиться 10 днів після останнього дня, визначеного для здачі листів. При цьому, протягом цього терміну ЦВК може не повідомляти про свої зауваження 5 днів. Зрозуміло, що коли «порушення» будуть значними, ніхто не зможе усунути їх за такий термін, а збирати підписи із «запасом», на випадок «уважного» ставлення ЦВК не дозволяє обмежена кількість підписних листів. Щоправда, п.6 статті 28 закону про вибори президента передбачає можливість претендента оскаржити відмову ЦВК в реєстрації в Верховному суді (рішення якого закон оголошує остаточним), але ми вже бачили, що на кожний Верховний суд знайдеться своя прокуратура….. У результаті, можна зайвий раз констатувати, що в життєво важливих для себе ситуаціях влада створює непрозорі та багатоступінчасті правила. При цьому, система будується таким чином, що на кожній сходинці вирішальне слово залишається за владою. Мільйон підписів — один із ідеальних механізмів подібного роду. До речі, якщо вже говорити про механізми, що перешкоджають участі випадкових людей у виборах і дезорієнтації виборців, то найбільш простою та безболісною була б грошова застава, яка поверталася б лише кандидатові, що переміг на виборах. Дійсно, в цьому випадкові не було б багатоступінчастої процедури, як у варіанті підписів, і залежності, котра випливає з неї, від милості влади, що фактично «дозволяє» участь того або іншого претендента у виборах. Крім того, застава могла б істотно поповнити касу ЦВК, що постійно виправдовується відсутністю грошей. Та дивна квапливість, з якою Конституційний суд визнав існування грошової застави неконституційною — ще одне свідчення того, що в Україні свідомо впроваджується принцип: «закони повинні бути такими, щоб ніхто не знав напевно, винен він чи ні».

Проте навіть така проста і зручна для влади процедура, як збір підписів, не могла обійтися без порушення законодавства. Про це свідчать листи наших читачів.

Збір підписів по-запорізькому

Гаряча пора зараз у Запоріжжі та й в Україні — підписна кампанія на підтримку кандидатів у президенти України. Деякі кандидати від численних партій, яких з'явилося, як грибів після дощу, хочуть перевірити свою відомість і популярність. І якщо в них нічого не вийде із збором підписів, а саме так і буде, то, безумовно, доведеться знімати свої маріонеткові кандидатури на користь уже всім відомого кандидата, головного претендента на посаду президента України. Саме цього кандидата, який щодня виблискує на телебаченні, всі намагаються підтримати за особливі заслуги перед нами — 52 мільйонами українців...

І не важливо, що в Україні мешкає 49 мільйонів, мертві душі, за можливості, голосуватимуть! Саме це нам і навіюють. Ще нас навчають, що ситуація в країні стабілізувалася й ми, українці, стали жити краще і демократичніше.

Невже народ України став багатішим від того, що не працюють підприємства, цілі промислові галузі припинили своє існування, й втрачено сотні тисяч робочих місць? Невже ті, хто ще намагається щось виробляти в нашій країні, задавленій податками, задоволені своїм становищем? Невже руйнування сільського господарства, основи добробуту країни, й перешкода створенню фермерських господарств — це користь для недоїдаючого населення? Невже знищення науково-дослідних інститутів і від'їзд вчених за кордон — це благо для країни? Невже знищення армії — це не приниження самих себе і держави?

Невже це заслуги?

А як поставитися до того, що робочим, шахтарям, учителям не виплачують зарплату, не повертають заощадження пенсіонерам, вимагаючи від них плати за комунальні послуги за необгрунтовано високими розцінками. А як поставитися до того, що ветерани Великої Вітчизняної війни, як і раніше, ведуть боротьбу, цього разу — за своє виживання. Невже вони заслуговують на таку долю? А що чекає на нашу молодь? У них немає ніяких перспектив на майбутнє: платна освіта, дуже дороге житло, відсутність роботи й заробітку, й найстрашніше — немає повноцінної можливості народжувати й виховувати дітей — майбутнє нашої держави. Виходить, ми — держава без майбутнього? Хто несе за це відповідальність? Влада на місцях? Голова виконавчої влади — Президент? Верховна Рада? Що стосується майбутнього країни й майбутніх президентських виборів, то хочеться вірити, що народ України крокуватиме в ХХI століття з новим президентом, гідним свого великого призначення на найближчі п'ять років.

Борис БЄЛОКОПИТОВ Запоріжжя

Загадкові збирачi підписів

Шановна редакціє!

Я, Тимошенко Михайло Миколайович, шанувальник і постійний читач вашої газети «День» (купую майже щодня) стурбований з приводу збору підписів на підтримку претендентів на кандидата в президенти.

30 травня, в день виборів, перед нашою дільницею (школа №298, на вул. Героїв Сталінграда, тел. 414-59-99) було виставлено щит з портретами Костенка, Кучми, Вітренко, Мороза, Марчука, Удовенка, Симоненка і від імені Всеукраїнського об'єднання «Вільний виборець» проводився збір підписів.

Я підписався на підтримку Марчука Є.К. А потім це ж зробила моя дружина. Я підписався в уповноваженої Фінчук Леоніди Петрівни, а дружина — в Берест Тетяни Григорівни.

За Кучму Л.Д., кажуть, вже скінчилися листи і підписи збирали в учнівському зошиті (потім знімемо на ксероксі!). Мене здивувало це і я запитав, куди потім передаються листи. Леоніда Петрівна відповіла, що в них на дільниці старша Людмила Іванівна і їй вони віддадуть ці листи.

Мені здавалося, що за кожного претендента підписи збирає його штаб. А тут кажуть, що, бачите, додому не всі пускають, не хочуть паспорти показувати, то ми й вирішили допомогти всім претендентам. Це виглядає якось дивно.

Буду радий, якщо мої сумніви безпідставні. А якщо ні, то, гадаю у вас є можливість перевірити ці факти.

З повагою Михайло ТИМОШЕНКО Київ

КОМЕНТАР

На проблему, поставлену в останньому листi, одразу ж після 30 травня звернув увагу депутат Валерій Асадчев. Він помітив, що бланки зроблено на ксероксі, на них немає печатки Центрвиборчкому, підписів уповноважених осіб. Тоді ж виникла версія, що це робиться для зменшення кількості справжніх підписів на підтримку претендентів: якщо виборець уже розписався на фальшивому підписному листі, то, зрозуміло, не розпишеться у справжніх збирачів підписів.

Самі дівчата та хлопці, які підзаробили 30 травня, вважають, що насправді вони проводили соціологічне дослідження. Тетяна Григорівна Берест, про яку згадано в листі, не змогла повідомити конкретні координати організаторів акції. Вона тільки знає, що об'єднання «Вільний виборець» займається опитуванням, а бланки підписних листів використовувалися для зручності. Саме це й пояснює, що за Кучму розписувалися просто в учнівському зошиті. Відповідно в графі «уповноважена особа» ставилося прізвище того, хто проводив «опитування». Отримати докладнішу інформацію неможливо: в Київміськдовідці не зареєстровані ні об'єднання «Вільний виборець», ні профспілка «Вільний вибір» (схоже, це одна й та сама організація, оскільки наочне приладдя використовувалося однакове).

Не треба бути соціологом, щоб зрозуміти, що соціологічні опитування таким чином не проводяться. Для цього здійснюються спеціальні виборки: за віком, статтю, соціальним станом. Та й ще ніхто не проводив соціологічні опитування з наведенням паспортних даних. До речі, поява фальшивих соціологів турбує саму Соціологічну асоціацію України. Для захисту громадської думки від «фальшивої, спотвореної та непрофесійної соціологічної інформації» асоціація пропонує всім соціологічним установам добровільно акредитуватися при цій професійній організації.

Таким чином, можливий лише один висновок: хтось просто збирав паспортні дані громадян. Згодом їх можна буде оптом продати якомусь (чи якимось) претендентові. Єдина проблема тут — урізноманітнювати почерк, яким ці дані переписуватимуться до справжніх підписних листів. До речі, голова ЦВК уже не дотримується думки, що 1 млн. підписів зберуть 6-7 претендентів. За його словами, це коло, ймовірно, буде розширено за рахунок кількох небідних претендентів.

До речі, такі «фокуси» трапляються не лише в Києві. За повідомленням УНІАН, у Харкові невідомі збирають підписи на підтримку Олександра Мороза на фіктивних бланках. Соціалісти стверджують, що фальшиві підписні листи можуть послужити для підміни оригіналів при подачі документів до ЦВК, або ж для використання на користь іншого кандидата.

Генеральний прокурор України Михайло Потебенько заявив, що про всі порушення виборчого законодавства люди повинні заявляти в ЦВК. А вже комісія при виявленні ознак злочину передасть справу в прокуратуру, де буде порушено кримінальну справу. Тож наводимо телефон Центральної виборчої комісії: 296-80-75. Телефон Комітету виборців України (громадська організація, що спостерігає за виборами): 216-35-96, 216-64-92. В'ячеслав ЯКУБЕНКО, «День»