Війна в Югославії знищує біосферу
Згубні наслідки війни як екологічного фактора негативно впливають на довкілля в багатьох формах. Це насамперед матеріальні залишки війни: у грунті і морі залишаються міни, незірвані снаряди, авіабомби та інші боєприпаси. Усе це становить реальну загрозу для людства, для проведення сільськогосподарських робіт, видобутку корисних копалин, рибного промислу.
Тому можна сказати, що воєнний конфлікт у Югославії переростає в екоцид — злочин проти біосфери.
Наприклад, бомбардування об'єктів хімічної, нафтової, фармацевтичної промисловості в околицях Белграда, Нові- Сада, Приштини, Суботиці, Смедерево, Чачака, Крушеваца призвело до викидів значної кількості шкідливих отруйних речовин. Унаслідок ракетних ударів по заводу азотних добрив у Панчево питна вода має критичний вміст сполук азоту, а шкідливі випари довго стояли над містом. У результаті бомбардувань хімічних об'єктів у Югославії тисячі людей мали звертатися з отруєнням шкідливими газами на основі сполук хлору, азоту, продуктів згорання нафти по допомогу до лікарів.
Унаслідок бомбардування було пошкоджено нафтові термінали, що призвело до появи нафтової плями завдовжки 15 км і завширшки 400 м, яка почала мігрувати, що, в свою чергу, призвело до знищення рослинного і тваринного світу, «голубого Дунаю», порушення водозабезпечення населення декількох держав, поставило під загрозу саме Чорне море, а також територіальні води України.
Сумарна потужність бомб і ракет, які вже випущено на Югославію, у 2,5 раза перевищує силу ядерних зарядів, котрі було випущено на Хіросіму і Нагасакі.
У гірській країні це може призвести до розвитку ерозійних процесів, до знесення значної кількості грунту в долини, до порушення природної краси ландшафтів. Руйнується тонкий шар гумусу, часто поверхня землі стає мертвою на тривалий період. Кратери від бомб порушують рівень грунтових вод.
Значної шкоди завдають пожежі, у грунті зменшується вміст органічної речовини й грунтової біомаси, обпалена земля дуже чутлива до природних катаклізмів, і дуже багато часу потрібно для її відновлення.
Значної шкоди для людей і довкілля завдало використання країнами НАТО ракет із збідненим ураном. Ці ракети, на жаль, використовували у війні в Боснії й Герцеговині. Їх можна назвати «сатанинською зброєю»: наприкінці століття через дрімання європейської демократії ця зброя потрапила до арсеналу НАТО і Балкани стали полігоном для її застосування.
За результатами тестів британської лабораторії (СОСНІLL), використання ракет із послабленим ураном викликало свого часу в жителів Боснії і Герцеговини захворювання на лейкемію, а також аномалії в новонароджених. І стає дивним, що західне демократичне суспільство, яке вимагає закриття Чорнобильської АЕС, у той же час дозволяє використання ракет із послабленим ураном. Воістину це подвійна мораль.
У війні країни НАТО не дотримуються міжнародного права, Хартії ООН, Конвенції щодо захисту світових культурних пам'яток. Порушуються принципи Декларації про життєве середовище і розвиток, прийнятої 1992 року на конференції ООН щодо довкілля і розвитку. А надто пункт 24-й, згідно з яким «війна за своєю природою деструктивно впливає на розвиток, держава повинна поважати міжнародне право, яке забезпечує захист навколишнього середовища під час воєнних конфліктів».
Застосування зброї масового знищення наприкінці ХХ століття свідчить про те, що західну цивілізацію нічому не навчили ані Перша, ані Друга світові війни.
