План є, всі згодні, бомбардування продовжуються
« Вісімка» — тобто «велика сімка» та Росія — на боннському засіданні міністрів закордонних справ ухвалила новий план врегулювання ситуації навколо Косово. План, як вважають в МЗС України, новий лише тому, що його ухвалили провідні держави світу, бо він майже дослівно повторює українські пропозиції. «Це ще не прорив, — сказав російський міністр Ігор Іванов, — але можна говорити про рух уперед». Президент Югославії Слободан Мілошевич заявив, що відкритий до переговорів навколо мирного плану, але не погоджується на присутність численних важко озброєних військ у Косово. НАТО офіційно привітало боннські документи, але в той же час США та Німеччина заявили, що не бачать підстав змінювати стратегію дій НАТО в Югославії. Бомбардування Югославії продовжувалися й продовжуватимуться надалі, заявляють у Вашингтоні.
Основні положення плану, який поки що не викликав захоплення ні Вашингтона (хоча під ним є підпис представника США), ні Белграда, який нібито готовий до переговорів, — негайне припинення насильства в Косово, вивід усіх югославських збройних сил з провінції, розгортання ефективних міжнародних громадянських сил та сил безпеки під егідою ООН, запровадження тимчасової адміністрації Косово, врегулювання кризи на основі суверенітету та територіальної цілісності Югославії та широкої автономії для Косово, роззброєння Армії визволення Косово.
Чому на боннському засіданні восьми міністрів не було сказано жодного слова про Україну — зрозуміло. Росія не може погодитися на те, щоб офіційно визнати: вона підписується під українськими пропозиціями, а страх російської дестабілізації лякає Європу та Америку значно більше, ніж українські негаразди. Тому ніхто й не поправив Іванова, коли він відзначив «ключову роль Росії» у врегулюванні. Тому й постійно підкреслюється, що російський посередник Черномирдін досяг прогресу — хоча фактично досі нічого в розвитку подій навколо Югославії не змінилося. Один з українських дипломатів філософськи сказав, що сьогодні всі мовчать — то й ми мовчимо, але завтра ніхто не заважає просто покласти поруч два документи й нагадати, коли вони ухвалювалися.
Можна, на його думку, сперечатися про реалістичність українських пропозицій, але неприйнятність для Югославії американського погляду на речі — очевидна. США не збираються поки що відступати від ідеї розміщення в Косово великого контингенту важко озброєних вояків, створеного на основі військ країн-членів НАТО з залученням підрозділів Росії, України та інших «дружніх до Югославії держав». Оглядач АП оцінює величину цього уявного миротворчого корпусу в 60 тисяч. Белград продовжує категорично наполягати на тому, що може допустити в Косово лише певну кількість легко озброєних миротворців з країн, які не брали участі в операції Альянсу проти Югославії. Допуск миротворців і скорочення військової присутності Югославії в Косово, на думку Мілошевича, будуть можливими лише після припинення натовської агресії. Як узгодити те, що не узгоджується в принципі, — мирний план «вісімки», вимоги США й те, на що погоджується Югославія, — невідомо.
Уже багато хто з аналітиків погоджується, що нинішня косовська криза була б неможливою, якби при владі в провідних країнах світу залишалися Буш, Коль — політики, які з власного досвіду знають, що таке війна. Але за 54 роки з дня капітуляції нацистської Німеччини в світі зросла генерація політичних лідерів, яким ці відчуття просто невідомі. Можливо, це одна з причин того, що Вашингтон за підтримки європейців так вперто боронить саме своє бачення світу й своє право карати й милувати.
