Повага до інших невід'ємна від віри в Бога
Держава і Церква — це найважливіші інститути, які Бог утвердив на землі; хоч вони від Одного Творця, але мають свої особливості й свої обов'язки перед Богом, а також права від нього. Церква прийняла уповноваження навчати Святого Письма і допомагати пізнавати Господню волю — любити Бога всім серцем та любити ближнього, як себе самого.
Влада як державна інституція Божа забезпечує законами інтереси своїх громадян, а також Церкви. Адже християни, належні до Церкви, є тими самими громадянами Держави. Враховуючи ціль Божу, ні Церква, ні Держава не мають права зневажати умови Божого призначення, але, навпаки, зобов'язані виконувати їх одноосібно й спільно, а також допомагати одна одній. На жаль, сьогодні дуже багато причин перешкоджають такій співпраці. Головна причина — відсутність дійсного миру та взаємодії між різними церквами.
Що необхідно зробити для злагоди всіх церков і релігійних організацій в Україні? Найперше, слід вірно оцінити все, що ми на сьогодні маємо й за що повинні бути вдячними найперше Богові, а також нашій незалежній Державі. Адже в нашому менталітеті закладено ще від наших пращурів бажання радіти, похвалитися досягнутим, а також поділитися останнім куснем хліба з нашими ближніми. Так повинно бути й тепер, коли після минулого безбожного режиму ми всі отримали свободу вірити. Однак десятиліття атеїстичної неволі не пройшли безслідно — в наших душах утворився духовний вакуум. Заповнити його не так просто, це справа не одного дня й не одного року. Саме через цей вакуум у нашому релігійному житті стільки проблем і недоладностей. Але ми почали обновлюватися, перебудовуватися, міняти погляди на світ, на себе, почали відбудовувати Церкву Христову — Тіло його. На жаль, дуже часто при цьому не звертається належної уваги на звичаї і традиції інших. Сьогодні це може вважатися закономірним, але вже завтра все має вирішуватися по-іншому — адже всі ми рівні, всі маємо однакові права й можливості вільно сповідувати свою віру. На мою думку, нормалізації міжрелігійних стосунків нині дуже сприяє Державний комітет у справах релігій. Неможливо не загадати також працю Всеукраїнської Духовної Ради, куди входять керівники багатьох церков, які покликані творити відповідний клімат міжрелігійних взаємовідносин в Україні. Всі ми повинні прикладати зусилля для миру і злагоди, тому що «Блаженні миротворці — бо вони наречуться Синами Божими».
У ці святкові дні кожен, хто вважає себе християнином або належить до інших релігій, має запитати себе: «Що я зробив для спокою і злагоди в моїй країні? Що залишилося ще зробити?»
Христос Воскрес!
P.S. Всеукраїнський Союз християн віри євангельської (П'ятидесятники) сьогодні об'єднує понад 900 громад, якими керують понад 1300 пасторів (із них 8 іноземців). Власні храми має тільки половина громад. Церква заснувала 9 навчальних закладів, які відвідують 1150 слухачів, а також 560 недільних шкіл.
