Перейти до основного вмісту

Перевиховання по-французьки

10 лютого, 00:00

Теза про те, що тюремне ув’язнення має на меті не тільки покарання, а й перевиховання засуджених, викликає в наших співвітчизників тільки саркастичну гримасу. Перевиховання? Хіба що безмежжям. Знівеченим 80-річним безправ’ям, нам важко уявити собі, що може бути інакше. Подивимося ж хроніку одного французького уїк-енду в горах.

Рано вранці у п’ятницю одинадцять молодих ув’язнених-токсикоманів, котрих наркотики так чи інакше довели до в’язниці, залишають свої камери, щоб разом із жандармами й суддівськими чиновниками зайняти місця в автобусі, який відправляється до Шамоні — «Мекки» альпіністів усього світу.

П’єр Леста, начальник Національного центру альпіністської й гірськолижної підготовки CNEAS, має намір зустрічати гостей:

— Це прем’єра. Не скажу, що є цілковита ясність, але справа варта заходу.

Із моменту прибуття в цей центр молодих наркоманів із супроводжуючими й знайомства з інструкторами гірничорятувальної служби всі учасники оригінального експерименту починають придивлятися один до одного. Однак за обідом кожен сам по собі. Хвиля спілкування не пішла, навіть коли в’язні Жером і Халед із власної ініціативи зайнялися прибиранням стола й миттям посуду. Із коридору долинають уривки телефонних розмов: «Тут добре, мама. Дуже затишно й годують смачно». В’язні оцінили комфорт, хоча умови в центрі спартанські.

Після обіду 28-річний Ерве Марен, інструктор гірничорятувальної служби в Альпах, навчає новачків користуватися альпіністським спорядженням. О десятій годині центр засинає в очікуванні майбутньої зустрічі з горами, яка відбудеться завтра під час генеральної репетиції сходження.

Ранок безхмарний. Маленький вагончик канатної дороги підвозить групу на льодовик. Користуючись тим, що відкрилася чудова панорама навколишніх гір, Бруно Портаз, недавно призваний до лав CNEAS, показує новачкам легендарні вершини й маршрути, прокладені до них альпіністами. У цей же час його колега Жан-Луї Жермен «страхає» аудиторію небезпеками, які приховують у собі гори. Потім група починає відпрацьовувати прийоми страховки й взаємодії у зв’язках, практикується в льодолазанні на «кішках». Ніхто з молодих наркоманів раніше не бачив гір інакше, як на телеекрані.

Обідня перекуска дає імпульс до змін у спілкуванні. Хасан захоплюється панорамою гір: «Усе неймовірно красиве — як на картині». А Ерве Марен слухає Венсана, як той улипнув за торгівлю і вживання наркотиків. Тепер шкодує, що все пішло навскосяка, але сподівається повернутися до навчання після звільнення. Після цього учбового дня рятівники за вечерею оцінюють шанси на успіх кожного підопічного.

— Принаймні я свого підніму, — впевнений Марен.

У неділю група піднімається на притулок «Космічний», де проводить ніч перед сходженням. Хтось відразу засинає міцним сном від втоми, хтось приймає аспірин від головного болю — позначається нестача кисню й розрідженість повітря на висоті. А в декого це пробудило звірячий апетит, що в альпіністському фольклорі називається «ямою шлунка». О другій годині ночі в’язні, суддівські чиновники й жандарми виходять на маршрут. Лідирує зв’язка Ерве Марен і Дуду. Минулого тижня рятувальник із Гренобля сам піднявся на Монблан, щоб розвідати дорогу через крижаний хаос. Тепер він веде групу подібно до лоцмана.

— Мені це набридло, я більше не можу так дихати! — капризує Дуду.

— Давай, давай вперед, від радості стрибатимеш, коли доберемося до вершини.

А ось і рятівний відпочинок на перевалі Моді. Група підкріпляється печивом із чаєм і сухофруктами. Залишилося йти всього дві години. Вперед без зупинок!

О дев’ятій годині ранку до вершини залишається 10 метрів. Дуду, забувши про біль у ногах, задишку й крижаний вітер в обличчя, здається, починає «кайфувати» від Монблану. Потім на вершину піднімаються Борис із Пилипом Тамбуріні — співробітником CNEAS. Їх доганяють Крістоф із Пилипом Арні, також із CNEAS, і Венсан із майором Лестом.

— Це він мене витяг,— стверджує Венсан,— сам я б не доповз.

Після бурхливих захоплень на вершині починається спуск у долину. Втома все більше дається взнаки. Ерве підбадьорює молодь:

— Думайте про те, що для деяких це — мрія всього життя, яку їм так і не вдається здійснити, а ви змогли її здійснити.

Унизу, в центрі, всі збираються разом і дізнаються новини про тих, кому не поталанило. Віллі, вихідцеві з Африки, приступ гірської хвороби здався підступами гірських богів, протистояти яким він не наважився. Що ж, у кожного своє табу.

О дев’ятій годині вечора автобус в’язничної адміністрації відправляється назад до Флері-Мержі з пасажирами й багажем спогадів. Директор центру для молодих в’язнів — ініціатор цього оригінального проекту Жан-Луї Дюма — підсумовує:

— Без сумніву, вони закохалися в гори.

Таким чином, хтось відкрив для себе новий світ, який значно відрізняється від чотирьох в’язничних стін і того, що їх туди привело. Інші, простягаючи їм руку через льодові тріщини, щоб подолати схил, подивилися на життя під новим кутом зору.

Наталя КАМИНІНА, спеціально для «Дня» Гренобль — Київ

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА

На сьогодні у світі активно практикуються кілька десятків психотерапевтичних напрямів від класичного психоаналізу до трансперсональної школи. Оскільки у наркоманів, насамперед, відбувається руйнування особистості, то на вістрі боротьби за повернення людини до нормального життя — зусилля зі зміцнення «Я» індивіда, формування системи ціннісних орієнтацій, розширення свідомості. Кожного разу, коли ми ототожнюємо себе зі своєю слабкістю, провиною, страхом, ми обмежуємо і сковуємо себе. Обертаючись в колі успадкованих від навколишнього соціуму думок й образів, своїх помилок і недоліків, індивід, часто не знаючи й не розуміючи самого себе, не може й керувати собою, контролювати свою поведінку. Експеримент французьких фахівців спрямований саме на розмикання цього хибного кола у молодих наркоманів. На розкриття творчих можливостей, нове інформаційне наповнення їхнього буття. Звичайно, успіх значною мірою залежить від попередньої мотивації вживання наркотиків і міри біологічної залежності. Однак перші результати вселяють надію: долаючи труднощі сходження на найвищу вершину Європи, вони почали долати невпевненість у собі.Сергій ХОРУЖИЙ, кандидат психологічних наук, доцент

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати