Фіктивні підприємства: ускладнювати реєстрацію чи розвивати інформацію?

Їх реєструють на підставних осіб або з використанням фальшивих, загублених, викрадених та інших фіктивних документів.

При цьому пред’являються абсолютно необгрунтовані претензії до органів реєстрації, які не несуть і не повинні нести відповідальності за відомості, що містяться в реєстраційних документах. Така буква закону.

Але корінь зла в нотаріально завірених, але недостовірних документах, що надаються при реєстрації.

Тому уявляється, що вимоги посилити систему реєстрації характеризуються спрощеним підходом до проблеми і при здійсненні виявляться неефективними.

Інша справа — зобов’язати нотаріусів та інших посадових осіб, які здійснюють нотаріальні дії, перевіряти достовірність паспортних даних засновників суб’єктів підприємницької діяльності також і за обліковими даними відповідних органів. Треба було б встановити кримінальну відповідальність за нехтування цими вимогами. Ці та деякі інші пропозиції сформовано Ліцензійною палатою і передано уряду.

Але повністю закрити проблему фіктивних підприємств цим навряд чи вдасться, свідчення чого — безліч прикладів у світовій практиці. На нашу думку, основну увагу тут потрібно звернути не на ускладнення процесу реєстрації, а на створення ефективної, єдиної інформаційної системи, яка відстежувала б діяльність економічних суб’єктів.

Таких інформаційних баз у нас створено досить: Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією, Пенсійним фондом, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки та багатьма іншими. Але кожна уможливлює розв’язання лише вузьковідомчих проблем.

Важливо, щоб уся офіційна інформація про зареєстровані в країні підприємства, історії їх розвитку, основні фінансово-економічні показники діяльності, про керівництво була доступною. Такі системи вже давно працюють в інших країнах. Кожний бізнесмен може скористатися даними, що надаються, скажімо, Європейським реєстром бізнесу (на сьогодні об’єднує Національні реєстри бізнесу 12 країн), а також реєстрами найвідоміших недержавних компаній Dan and Braund street в США і Groupe Coface в Європі. Існують програми об’єднання таких різноманітних систем в єдину інформаційну мережу державних і приватних інформаційних структур. Національна програма США під назвою «Інформаційна супермагістраль» (Information Superhighway) вже сьогодні забезпечує найрізноманітніші уніфіковані послуги — від надання громадянам по телефонно-телевізійних каналах матеріалів Бібліотеки конгресу США до можливості укладати ділові контакти з контрагентами, які перебувають за тисячі кілометрів.

Щоб вирішити ці проблеми в Україні, Ліцензійна палата розробила проект постанови уряду «Про реєстр суб’єктів підприємницької діяльності». Його створення дасть безліч переваг. Але головне — він істотно ускладнить створення й подальшу діяльність фіктивних підприємств.

Техніко-економічне обгрунтування реєстру схвалене Національним агентством з питань інформатизації при Президенті, а проект першої черги включено до Національної програми з інформатизації на 1999—2001 роки. Реєстр працюватиме на основі повного госпрозрахунку.

Уже в 1999 році планується автоматизувати базову інформацію про суб’єкти підприємницької діяльності, регіональні бізнес-центри, бізнес-інкубатори, технопарки, інноваційні та інвестиційні центри, лізингові компанії, агентства та фонди підтримки підприємництва, торгово-промислові палати, фондові та товарні біржі і т.ін. Уніфіковані і стандартизировані дані з такої інформаційної бази нададуть істотну консультаційно-інформаційну допомогу малим, середнім і підприємствам, що приватизуються.

Нинішнього року це буде одним з головних напрямів роботи Ліцензійної палати з поліпшення умов для підприємництва і дозволить звести до мінімуму збитки від фіктивного підприємництва, що набуло нині в Україні широкого розмаху.

КОМЕНТАР ВІДДІЛУ ЕКОНОМІКИ

Минуло зовсім небагато часу відтоді, як після тривалої і наполегливої боротьби з бюрократичним апаратом було істотно спрощено процедуру реєстрації підприємств. Передбачається, що поряд із застосуванням закону про банкрутство, забезпеченням умов для конкуренції і скасуванням адміністративного контролю за інвестиційними процесами в Україні різко поліпшиться інвестиційний клімат, пожвавиться виробнича активність підприємств, зменшиться тіньова економіка. Однак комплексні реформи не вдалися, тоді як розміри неофіційної економіки постійно зростають. І от уже знову підприємцям загрожують жорсткіші реєстраційні процедури. Цього разу від Державної податкової адміністрації, яка розпочала апаратну боротьбу за передачу їй відповідних функцій. У статті Олександра Хромушина про це прямо не сказано, але стурбованість відчувається. Очевидно, щоб довести суспільству свою корисність (тобто доцільність збільшення державних витрат на утримання штатів Палати) і водночас продемонструвати глобалізм власних проектів, Ліцензійна палата готує до впровадження «Реєстр суб’єктів підприємницької діяльності».

А якщо говорити по суті, то потреби в державному реєстрі у пересічних підприємців поки що немає. Їхнє співробітництво один з одним грунтується або на особистій довірі (що навіть важливіше за підписані контракти) або на інформації приватних охоронних агентств. А оскільки найближчим часом причин для згортання тіньових операцій не очікується (через названі вище причини), то й бази даних, якби вони навіть існували, знадобляться хіба що для вдосконалення розшукової діяльності поліцейського апарату.