ЩОДЕННИК 10 жовтня
Спостереження з газетярської практики: на роботі будівельник зазвичай подає не п’ятірню, а зап’ясток. Так само вітаються пекарі, автомеханіки, малярі — аби не забруднити руку співрозмовника розчином, мастилом, фарбою, тістом. Що вдієш, чоловік заклопотаний, ніколи йому руки мити, теревені правити, привітався — і до діла.
Спостереження з повсякдення: дорогою на роботу щоранку проходжу повз сміттєві баки. І щоранку бачу біля них чолов’ягу непевного віку. О цій порі мешканці довколишніх будинків виносять сміття. Чолов’яга «пасе» процес: кожне відро, висипане до бака, ретельно «перлюструє» і часто-густо має здобич. Він не криється, працює цілком легально й, навіть, всміхається до окремих молодиць. Щоправда, ті, побачивши його, щільніше загортають на грудях халата й, підхопивши відро, намагаються хутчій щезнути в під’їзді.
І ось учора йду на роботу. Бачу, чолов’яга вже працює: нагнувся над баком і порпається в смітті. Коли раптом: «Колю!» До баку підходить такий самий волоцюга. «Мій» клієнт, розігнувши поперека й узрівши колегу, коротко кидає: «А, це ти, Гришо», подає для привітання Гриші зап’ясток і знову схиляється над баком.
Я мало не впав. А тоді оговтався, і мене осяяло: йому теж ніколи. Як малярові. Як мулярові. Як пекареві. Як кожному, хто нині добуває хліб насущний.
№194 10.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»