Гарячі теми:

Дитячi тортури «з фантазiєю» вражають навіть криміналістів

07 жовтня, 00:00

Вбивство у власному будинку 37-річного чернігівця Анатолія Бондаря та 55-річної Світлани Стешенко мовою сучасної юриспруденції називається «суспільно небезпечними діяннями, що скоєні особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності». «Діячі» — троє підлітків, двоє з яких — Йосип та Микола — не доросли й до 14, а Євгену тільки виповнилося... десять з половиною.

Романтика «мандрівних» стежок занесла до Чернігова 16-річну Тетяну, що навчається у Білоцерківському СПТУ-9. Вона й стала свідком трагедії у ніч на 15 січня цього року. Взагалі, дівчинку мати відрядила до столиці відвезти милиці травмованому дядькові, а вже потім Тетяна планувала відвідати чернігівську подружку. Але Йосип, якого зустріла на вокзалі, змінив усі дівчачі плани. У Фастові, тільки-но познайомившись, попутники вийшли, щоб разом прямувати до Києва, але вирішили провести ніч у знайомих Йосипа. Тетяна одразу забула про милиці і про хворого дядька, а вранці разом поїхали до Чернігова. На вокзалі зустріли двох малолітніх жебраків, що невідомо звідки приїхали побиратися. Нагодувавши їх у буфеті, покликали з собою. Учотирьох прийшли до будинку Анатолія Бондаря, де Йосип колись бував.

В оселі господаря саме були три квартирантки, що за притулок розплачувалися оковитою. Йосип із квартиранткою сходили за пляшкою, а після вечері — не пили лише Тетяна та найменший з хлопчаків — почали з’ясовувати стосунки.

«Толік (Бондар) почав сваритися зі Свєтою (Стешенко). У Свєти у руках була палиця. Я вирвав і почав бити... Потім ліг. Коли Толік виходив — з другої кімнати — впав на мене. Я відштовхнув його ногами. Потім я роздратувався й ухопив на кухні ніж. Я цим ножем ударив Свєту в живіт. У мене взяв ніж старший із хлопчаків (13-річний Микола) і двічі вдарив у живіт Толіка... Ми переночували, вранці Толік ще був живий, Свєта не дихала. Дві жінки, що знаходились у будинку (55-річна Надія Айропетян та 52-річна Тамара Внукова), сказали, щоб ми забиралися». Це рядки зі свідчень Йосипа. Тетяна, що була свідком, навіть не знає, через що виникла сварка. А десятирічний Євген, який освітлював «поле битви» запаленим папером (бо в хаті не було світла), розповів слідству, що «дядя, який був у будинку (Анатолій Бондар), відмовив нам ночувати, тоді Йосип узяв трубу і вдарив дядю, який лежав у ліжку, по обличчю. Бив ногами тьоть, а потім узяв ніж зі столу».

...Троє неповнолітніх побили трьох жінок і чоловіка, що знаходились у будинку. Світлана Стешенко, у якої експерти нарахували 19 колото-різаних ран, померла одразу. Анатолій Бондар, який отримав чотири ножові поранення у живіт, помер наступного ранку. Тамара Внукова та Надія Айропетян відбулися переляком та тілесними ушкодженнями. Такий підсумок жахливої ночі...

Вранці «герої», ніби нічого не сталося, пішли на вокзал. «На поїзд ми запізнилися, — свідчила Тетяна. — Поїхали до кінотеатру «Дружба» дивитися кіно. Потім повернулися, і нас затримала міліція...»

— У слідства були певні складності. Затримані не могли точно повідомити свій вік, а будь-які дані, що вказували на нього, були відсутні, — згадує начальник слідчого відділу прокуратури Чернігова Василь Горобець. — Вік встановлювала... судово-медична експертиза.

Василь Горобець не пам’ятає, щоб такі жорстокі діяння скоювали особи, що не досягли віку кримінальної відповідальності.

— Кримінальна відповідальність за подібні діяння настає з 14 років. А до осіб, що скоїли тяжкі правопорушення у віці з 11 до 14 років, застосовуються міри виховного характеру, такий закон, — зітхає Василь Горобець.

Голова Новозаводського районного суду Чернігова Антоніна Волкова, що вирішувала долю неповнолітніх, вражена жорстокістю, з якою скоєно вбивства, та байдужістю, з якою Йосип та Микола про це розповідали. За визначенням суду Йосип та Микола направлені до спеціальних учбово-виховних закладів...

Через два роки вони повернуться у наш світ...

КОМЕНТАР «ДНЯ»

Олег НАСIННИК, член правління Асоціації психіатрів України: — Найбільш агресивні діти віком від 13 до 16 років. На жаль, через брак матеріальних коштів в Україні не проводяться соціально-психологічні дослідження, і ми не маємо точних даних про те, скільки дорослих і дітей у нашій країні схильні до неврастенії. Я гадаю, що причина озлобленості криється передусім у самотності, моральному і духовному незадоволенні дітей. У батьків, як правило, сьогодні не вистачає часу для спілкування з дітьми. Часто після важкого трудового дня вони «виплескують» свою негативну енергію на сина чи доньку, безпричинно караючи і принижуючи їх. Останніми роками набагато менше уваги приділяє дітям школа, оскільки вчителі не вважають за необхідне працювати в повну силу за маленьку зарплатню. Зникли клуби за інтересами, секції і художні студії, в яких раніше займалося чимало дітей. Там же вони знайомилися з близькими їм за духом однолітками. Дітям нікому розповісти про свої проблеми, і тому вони, намагаючись привернути до себе увагу дорослих, здійснюють вчинки, про які, вже ставши дорослими, напевно пожалкують. Замикаються в собі, уникають спілкування із зовнішнім світом, а іноді позбавляють себе життя... До 1988 року кожне півріччя у школах проводилися профілактичні медичні обстеження, тепер у нас для цього немає коштів. А звертатися за допомогою до психіатрів і психологів в Україні досі не прийнято. Навіть якщо батьки бачать, що їхня дитина озлоблена і дратівлива, вони, частіше за все, вважають, що згодом «це» пройде. Инна ЗОЛОТУХIНА, «День»I

№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Author

Сергій Циганков

Випуск газети №:

№191, (1998)

Рубрика

Суспільство