Ховайте гроші в банках,

І хоча всього через декілька днів після появи документа про конверсію ОВДП у борги з відкладеним погашенням представник банківської спілки А.Сугоняко пояснив, що відсутність згадки про добровільність даної процедури — всього лише погана помилка («Ніякого дефолту в країні немає — уряд виконує свої зобов’язання і обов’язково повинен це робити в майбутньому»), пересічному вкладнику варто придивитися до банківської системи уважніше. Хоча б тому, що питання обміну належних банкам-резидентам ОВДП все-таки справа вирішена, правда, «з урахуванням особливостей кожного банку».

Цікаво, що в протистоянні Кабміну і банків минулого тижня розкрилися деякі особливості стану банківської системи загалом. Наприклад, вже згаданий нами А.Сугоняко звернув увагу чиновників на тяжке становище деяких банків. Зокрема він відзначив, що обсяг внесків населення за останні 25 днів зменшився на 300 млн. грн.

Газета «День» уже писала про драму, що розгорнулася в банку «Україна». Однак у публікаціях залишилася за кадром передісторія, що спонукала екс-голову банку В.Кравця змінити роботу. До речі, він свого часу, залишивши нерядову посаду в Нацбанку, мав би, як, мабуть, і його наступник, «зміцнити фінансові позиції» ввіреної кредитної установи. І дійсно, спочатку складалося враження, що першокласний фінансист Віктор Кравець має твердий намір трансформувати по суті державний банк у комерційне підприємство. Банк поступово почав включатися в кредитування прибуткових бізнесів і навіть одним із перших узяв вигідну позику в західних банкірів. Більш того, придбанням пакета акцій банку зацікавився ЄБРР, який, як відомо, дуже ретельно прораховує свої інвестиційні проекти. Через деякий час, після зависання чергової порції кредитів «для села» (експерти звинувачують у цьому надто компромісного голову), а також внаслідок посиленого впливу держчиновників на прийняття банківських рішень і, не виключено, внаслідок поганого внутрішнього менеджменту (пригадайте повідомлення ЗМІ про крадіжки службовців банку), ЄБРР від капіталовкладень відмовився. А якщо додати до цього — невідомий (але великий) відсоток проблемних кредитів із 978-мільйонного кредитного портфеля (за того, що збитки сільських клієнтів банку становлять 2-3 млрд. грн. щороку), вкладення в ОВДП, що заморожуються, залишені в Росії активи, — стане зрозуміло, чому банку терміново знадобився новий лідер і санаційний кредит НБУ.

Примітно, що ситуація, в якій опинився АКБ «Україна», для наших умов не унікальна. Вже найближчим часом подібні перспективи замаячать перед більшістю українських банків. Проте нинішні проблеми в наших банків виникли не вчора. Реальні активи банківської системи у першому півріччі нинішнього року стагнували (за даними Асоціації комбанків прибутковість активів у 37% банків становить менше як 1%), різко знизилася кредитна активність. Шалений грошовий попит уряду мимоволі консервував прихильність банкірів до інвестицій у державні цінні папери.

Наші банки сьогодні надто туго пов’язані з розореним урядом, щоб бути безпечним сховищем чужих заощаджень. А тому їхні клієнти просто зобов’язані завчасно зважити всі за та проти й у разі чого вийняти заощадження з рідного банку. Слід зазначити, що ознаки потенційної схильності до кризи банківської установи не є комерційною таємницею, як про це думає багато хто. Досить проаналізувати, які показники балансу банку мають «ризикоутворююче» значення, виходячи з реалій економічної політики, і які показники має досліджуваний банк, щоб зробити висновок про його потенційну надійність.

Отже, перший симптом проблемності криється в значній частці вкладень у державні цінні папери. Традиційно державні цінні папери вважалися надійним і ліквідним вкладенням коштів для комерційних банків. Після істотного падіння вартості державних цінних паперів і їх наступного «заморожування» фінансові інститути, які мали їх у великому обсязі, опинилися у становищі, коли активи, що служили для підтримки ліквідності, виявилися скутими. Пройде ще небагато часу, і це неодмінно позначиться на виконанні ними своїх зобов’язань. Другий чинник ризику полягає в низькій частці високоліквідних вкладень у портфелі активів. У період нинішньої фінансової кризи високоліквідними вкладеннями, які можуть служити заставою виконання зобов’язань банку перед партнерами і своєчасного проведення платежів клієнтів, є тільки залишки на кореспондентських рахунках у Національному банку, готівкові кошти в касі і, в деякій мірі, кошти на кореспондентських рахунках в інших банках. Третє, на що потрібно звернути увагу, стосується надмірної частки міжбанківських операцій. У період фінансової кризи цей показник є чинником ризику внаслідок того, що видані кредити банкам, які мають складності, може бути не повернено, а залучення ресурсів на тлі зменшення обсягів міжбанківських операцій різко дорожчає або взагалі припиняється. Четверте, низька прибутковість чи збитковість операцій банку вказують на малоефективний характер операцій і загрозу банкрутства банку. П’яте, низька капіталізація (відношення розміру капіталу до активів) означає невеликий обсяг власного капіталу, що служить гарантією виконання банком своїх зобов’язань щодо обсягу таких зобов’язань.

№179 19.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»