Заморська плитка з нашої глини

Лише обсяги продажу двадцяти найбільших українських компаній 1997 року становили $33 млн. А коли до цієї цифри додати продаж плитки вітчизняного виробництва і «човниковий» товар, то сума $150 млн. не здаватиметься такою й нереальною.

Роздрібну торгівлю плиткою здійснюють через фірмові салони-магазини, торговельні будинки, магазини будматеріалів. Оптовиків можна поділити на три групи. Великі оптовики щомісяця завозять не менше 15 тис. м2 плитки. До середніх оптовиків належать фірми, які завозять 5—10 тис. м2 на місяць. Тих, котрі постачають менше, називають дрібними оптовиками. За 1997 рік оптовий ринок структурувався, виділилися лідери, які визначають основні тенденції подальшого розвитку ринку. Загалом таких підприємств у Києві й регіонах нараховується понад двадцять. Великі оптові компанії пропонують асортимент як мінімум iз 100 видів плитки.

Мито на керамічну плитку становить 20%. Від загальної суми, вже збільшеної на 20%, стягують 20% ПДВ. Таким чином, перетинаючи український кордон, плитка дорожчає на 44%. Особливістю українського ринку керамічної плитки можна назвати співвідношення продажу плитки для підлоги та стін. У Європі воно становить 3:1, в Україні все відбувається з точністю до навпаки — 1:3 на користь плитки для внутрішнього облицювання стін.

В Україні можливі два варіанти обов’язкової сертифікації плитки: окрема сертифікація кожної партії чи сертифікація заводу-виробника з виїздом державної сертифікаційної комісії на місце виробництва. Для великих оптовиків другий шлях дуже вигідний, оскільки завод-виробник бере видатки на сертифікацію виробництва на себе. Проте добитися цього непросто: спочатку потрібно закупити на заводі кілька великих оптових партій плитки. А дрібним підприємствам доводиться сертифікувати кожну партію, яка ввозиться, що менш вигідно.

До нас плитку завозять з Італії, Іспанії, Чехії, Словаччини, Туреччини, Голландії, Польщі, Німеччини. А закуповують в нас сировину для виробництва плитки ті ж Іспанія, Італія, Польща та інші країни. Чимало експертів вважають, що Україна здатна посісти гідне місце серед країн-виробників плитки. Для цього є всі необхідні умови — великі запаси білої глини, багаторічні виробничі традиції, необхідні приміщення, потенційні ринки збуту (Росія, Білорусь, Казахстан). Серйозною перешкодою є відсутність сучасного устаткування, необхідного для виготовлення плитки. Через це розраховувати на якісну вітчизняну продукцію доведеться ще нескоро.