Аукціон подій п.Хвостіва

ЛЮДИНА, ПОЗБАВЛЕНА ДИТИНСТВА (75 у.о.)

Більш помпезно-застійно-нудотного святкування Президентського ювілею вигадати було неможливо. Одна виставка фоторобіт «Людина і Президент» одразу нагадала, що вона проходить у колишньому музеї В.І.Леніна. Президент і бабусі, Президент і дівчата. Леонід Данилович розповідає щось цінне похмурому робітникові. Очевидно, дає поради з обробки металу. А тут він на колгоспних ланах, думки біля підвіконня... Нудьга смертельна...

Однак усіх переплюнула телевізійна заставка каналу «1+1». Є в них така рубрика «Нас 52 мільйони». Спочатку в ній показуються дитячі фотографії якоїсь людини, потім доросліші, а в фіналі — зняті нещодавно. І лиш один-єдиний раз, одну-єдину людину абсолютно позбавили дитинства. Цей «нещасний» — Леонід Данилович Кучма. Як почали показувати фотографії з ним, де йому під 60, так і продовжували до упору. Склалося враження, що він одразу народився Президентом. Такий маленький, а вже Президент! Але ж скільки радості втрачено: ясла, дитсадки, посиденьки біля багать... Народився — відразу залізай в офіційний костюм, краватку на шию, відповідальність на плечі — і вперед!

На тій самій виставці також немає жодної фотографії, де б Кучма дозволив собі одягнути легковажні шортики або шльопанці. Тобто Президент у них вийшов, а людина — не дуже. На зразок пам’ятника. Дійсно, де ви бачили пам’ятник у шортиках?

ДІВЧИНУ ВИПИСАЛИ З МЮНХЕНА (47 у.о.)

Ну, не дівчину, взагалі то, позаяк вона, кажуть, три рази вже перебувала в шлюбі. Та все одно гарна. Тридцять років. Європейське виховання. Кличуть Дірндл. Ні українською, щоправда, ні російською — ні бельмеса. Зате непогано розуміє слоновий. Та й фігурка у красуні нічого. Важить близько двох тонн. Дочекався наш товариш Бой із Київського зоопарку!

Привезли подружку з Німеччини в контейнері. Всі переживали через самотність (трирічного) нашенського слоника (навіть співак EL.Кравчук у пресі розплакався). Нехай це ще не закохані серця, та вже знаходяться поряд.

Поряд, але — за перегородкою. Все як у людей — не кидатися ж Бою першій (по суті) зустрічній слонисі на шию. Треба вдавати байдужого, неквапливо прогулюватися й зарозуміло пощипувати травичку. Хоча, з чуток, Бой уже два рази не витримав і посміхнувся. У товстошкірих також, знаєте, душа чутлива.

КЛАСИЧНІ ПОРАДИ (60 у.о.)

У Франції було проведено дослідження на тему впливу засобів масової інформації на настрій громадян. З’ясувалося, що при масштабній подачі преси, радіо й ТБ одного-двох великих злочинів, у ВСЬОГО суспільства це може викликати стан, близький до істерії. Тобто, тенденційність зображення породжує крен у мізках. У Америці та Україні ситуація, зрозуміло, не краща.

Всесвітньо відомий письменник-фантаст Рей Бредбері (у телеінтерв’ю) дав просту пораду, як від цього вберегтися: «Тримайтеся подалі від телевізора й поганих новин. Ідіть до бібліотек, беріть своїх друзів, ідіть на ланч із розумними людьми і, можливо, ви знову повірите в нормальне суспільство».

Дешево й практично. Дві пляшки горілки, ковбаса, ліс і хороша компанія — що ще треба для щастя! Не даремно ж ми всі так любимо Бредбері, що навіть поставили (ще за Союзу) двадцять фільмів за його творами. Не заплатили, щоправда, йому нічого. Оскільки (вже зовсім наше): не май сто карбованців, а май сто друзів. Пощастило йому з нами, а нам — із ним.

ГОЛОВНЕ, НЕ ПОДАВИТИСЯ! (15 у.о.)

Безумовно, є поняття чорного гумору. Та, ймовірно, як і в білого кольору є різні ступені затемнення, так і в чорного — світліші тони. Син співака Віллі Токарєва — Антон — показав приклад найчорнішого гумору. Як чорна діра, наприклад. Жодного шматочка світла. А втілив він цей гумор у меню свого ресторану. Та й місце для закусочно-запивочної підібрали цікаве — у Петропавлівській фортеці. Називається він відповідно — «Каземат».

Колишні в’язні знаменитої тюрми, а саме — Рилєєв, Достоєвський, Чернишевський, дуже б здивувалися, завітавши до місцевого бару. Тут їх чекають коктейль «Гільйотина» і білково-горіховий торт «Торба». Олександра Ульянова, очевидно, просто б приголомшило, коли б йому подали напій на честь його молодшого братика — «Сльози Ілліча».

Для зеків ближніх часів є страви більш сучасні: млинці «Остання ходка», оптимістичні смажені банани «Звістка на волю», але абсолютно похмурий тортик із чорного (чорніше нікуди) шоколаду «Перед розстрілом» (чи не застрягне його шматок у горлі?).

Не відомо, чи виконують у рідному закладі Антона татусеві пісні, на зразок «Ти не бойся меня, уркагана...», «Я жиган московський», «В шумном балагане»? Або таку знамениту річ, як «Воры-гуманисти». У старшого Токарєва навіть злодії гуманні, а у молодшого — невинні тістечка лякають. Велика у них різниця в характерах.

Результати попередніх торгів:

Лот № 1 (95 у.о.) — про те, як прем’єр Пустовойтенко провернув операцію століття з викачування грошей із директорів підприємств-боржників, ув’язнивши їх у палаці «Україна», і продовжував тримати доти, поки вони частину грошей не перерахували на держрахунок і не підписали довгострокові договори, — придбаний Воландом. По суті Валерій Павлович узяв його метод добування грошей, випробуваний на валютчиках. Воланд розмістив усіх у залі театру, перекрив виходи й розповідав зі сцени про кожного з валютотримачів якийсь компромат інтимного характеру (наприклад, дружині, присутній у залі, демонстрував коханку її скупого чоловіка). Бідних (у розумінні засмучених) валютчиків під аплодисменти залу виводили з партеру ледь живими. Отож, Валерій Павлович, закриваючи перший історичний збір, цілком міг би скористатися воландівською реплікою: «Антракт, негідники!»
Лот № 2 (40 у.о.) — про те, як на запитання: «Чим ви можете допомогти Президентові?», депутат Єльяшкевич висловився радикально-хірургічно: «Я б хотів звільнити його від непосильних для нього турбот і тягарів, оскільки кожен день перебування Президента на посту в кінцевому результаті виливається в дуже серйозні та негативні наслідки для України», — придбано композитором-винахідником С. Курьохіним. Свого часу він винайшов таблетки від СНІДу. Логіка була така: страшна хвороба — героїзм. Героїзму протиставляється міщанство. Значить міщанство — ворог СНІДу. Втілення міщанства — комодні слоники. І таблетки були зроблені в формі слоників. Нині Сергій працює над таблетками від жадоби влади. У світі був лише єдиний випадок відмови від неї. Один наймудріший римський імператор втік до себе на пасіку. І хоч як його благали піддані повернутися назад — він не повернувся. Може, таблетки від влади випускати у вигляді бджілок. З одного боку, вони нагадують своїм жалом про прикрощі палацової боротьби, а з іншого — вказують на солодкість меду та спокійне життя. Якщо ці ліки не вилікують від «президентсько-царської хвороби», то хоча б примусять замислитися.
Лот № 3 (40 у.о.) — про те, як уряд Чехії увів заборону на споживання його членами алкогольних напоїв у дні засідань, позаяк це гальмувало роботу, — куплений Омаром Хаямом. Великий східний поет може щось порадить чеським правителям, оскільки нескінченно «заливаючи за комір», він не лише встигав писати вірші, але й винайшов вирішення рівнянь до третього ступеню. Алкоголь не міг зруйнувати логіку його думок. Лот № 4 (15 у.о.) — про те, як один лікар радив у якості засобу від крадіжок вішати на двері квартири лікарняний бланк, де повідомлялося, що аналізи її господаря на дифтерію підтвердилися, — придбано знаменитим Багдадським злодієм. Після пограбування у такій квартирі він залишив записку у відповідь: «Не хвилюйтеся. Ми були в респіраторах».