Замість державної монополії — партійна?
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/19980715/4132-1.jpg)
Ще одним аргументом на користь президентського Указу може стати бажання поповнити державний бюджет. Той же Гайдуцький каже, що акції лікерогорілчаних заводів будуть виставлятися на торги за ціною, яка втрічі перевищує номінальну. Легенда звучить гарно. Але, як стверджують експерти, в Україні немає грошей для приватизації цієї галузі.
Однак великі гроші можуть і не знадобитися: згідно з Указом Президента умови приватизації лікеро-горілчаних підприємств у кожному конкретному випадку мають бути узгоджені з Кабінетом міністрів. (Нагадаємо також, що іншим своїм Указом Леонід Кучма перепідпорядкував Фонд держмайна, який має продавати ці заводи, Кабінету Міністрів). Таким чином уряд отримує можливість самостійно визначати — хто і за які гроші буде приватизовувати підприємства, що випускають любий для багатьох напій.
Окрім того, 10–15 відсотків акцій, які відповідно до Указу будуть продаватися працівникам та пенсіонерам підприємств на пільгових засадах, як показує досвід, буде зосереджено в руках керівництва заводів і місцевої влади.
Оскільки прем'єр-міністром у нашій країні є лідер партійного списку Народно-демократичної партії, то можна припустити: приватизація лікеро-горілчаної промисловості дозволить встановити остаточний контроль над галуззю і використати її доходи на президентській кампанії наступного року.
Згадаємо, що свого часу Павло Лазаренко намагався до своїх газових берегів приєднати ще й горілчані. Цим необережним кроком, за чутками, він наступив на чийсь мозоль, і в нього почалися неприємності, що призвели невдовзі і до відставки.
І мимоволі виникає питання: яке ж продовження матиме Указ Президента про приватизацію лікерогорілчаної промисловсті — чи то «таємничі мозолі» змусять уряд Пустовойтенка піти у відставку, чи то все закінчиться мирно й «партiйний» контроль над лiкеро-горiлчаною промисловiстю буде встановлено.