Командирша корабля

У принципі, Сігурні пощастило народитися в родині президента однієї з найбільших телекомпаній — «Ен-Бі-Сі». Але це не означає, що хтось збирався її знімати. Навпаки, дівчині казали, що з її зростом — 178 см — кар’єра в кіно не світить. Але, на щастя, часи змінилися, і кінематографові знадобилися саме такі дилди, як Ніколь Кідмен і мускулиста войовниця Вівер.

У третій серії «Чужого» її Ріплі, героїзм якої ми оцінили з самого початку серіалу, помирала. Однак у фільмі «Чужий-4»: воскресіння», що виходить на екран, автори вирішили не розлучатися з героїнею, яка полюбилася глядачам.

— Сігурні, ви ж загинули в боротьбі з тварюками з космосу! Як же ви ожили?

— Сценаристи дуже постаралися й вирішили мене відродити для участі в цьому похмурому трiлері Жана-П’єра Жене, де я постаю у вигляді напівлюдини-напівмонстра (зйомки, до речі, були важкими, я страшенно мерзла). Моя Ріплі тут — найскептичніший персонаж.

— У новій сімейній драмі режисера Ана Лі «Снігова буря», тріумфаторові Каннського фестивалю, де ви знімалися в парі з Кевіном Кляйном, йдеться про Америку 70-х. Ваше ставлення до тих часів?

— Тоді я ще навчалася в Йєльській школі драми. Ми були юними, наївними, я не могла зрозуміти, чим живуть жінки середніх років. Тоді я грала у скандально відомих п’єсах на кшталт «Загибелі «Титаніка», де грала дівчинку, яка трошки не в собі й ховає у піхві ручного їжачка (про що тепер згадую зі збентеженням). І мені цікаво було повернутися до тих часів, зіграти жінку тверезу, без ілюзій.

— Чим, на вашу думку, часи 70-х відрізняються від нинішніх?

— 70-ті були часом ідеалістів. Тепер настав час циніків. Але мені здається, настають оптимістичні зміни.

— Відомо, що заміж за театрального режисера Джима Сімпсона ви вийшли в 35 років, а доньку Шарлотту народили, коли вам було вже за сорок...

— Так, зараз їй уже сім.

— Ви якось сказали, що зупинили свій вибір на Сімпсоні, бо він нагадував вам Мела Гібсона. Це правда?

— Знаєте, чому? Коли я працювала з Гібсоном (це було вже дуже давно), його дружина була вагітна. І я зрозуміла, що він найдбайливіший чоловік у світі. Він увесь час брав її з собою, перевіряв, чи вживає вона вітаміни, хвилювався з будь-якого приводу. Я тоді подумала: якщо є такі чоловіки на світі, як Мел, отже, є надія. А потім зустріла Джима — він був таким самим.

— Ваша мати ще жива?

— Так, їй 85. Вона ніколи не зловживала косметикою і зберегла прекрасний колір обличчя.

— А вас проблема віку непокоїть?

— Якщо скажу, що ні, то лукавитиму. Справа в тому, що американський екран закликає нас захоплюватися юністю або старістю. А що ж до середнього віку — він не так романтично подається на екрані. Але, завдяки щоденному тренуванню, я виглядаю поки що нічого і обходжуся без пластичних операцій...