Закон підписано... Хай живе новий?!
З виходом Закону України "Про електроенергетику" енергія, як електрична, так і теплова, набула статусу товарної продукції, призначеної для купівлі-продажу. Коли ж букви закону суворо дотримуватися, то жодної кіловат-години не може бути відпущено безкоштовно.
Неважко здогадатися, як важливо це для галузі, дебіторська заборгованість якої становить 3,2 млрд. грн. Але громадянина, насамперед непокоїть не так статус енергії, як стосунки з її постачальниками. В законі сказано, що споживач має право на ввімкнення в електромережу (якщо він виконує правила користування електроенергією) та на вибір постачальника, на отримання інформації, що стосується якості електроенергії, цін, порядку сплати, умов і режимів її споживання, нарешті, на отримання електроенергії, якість якої відповідає держстандартам, і, навіть, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав.
Згідно з законом, правопорушення в електроенергетиці спричиняють цивільну, адміністративну та карну відповідальність за крадіжку енергії, зокрема й самовільне підімкнення до об'єктів електроенергетики та споживання електроенергії без приладу обліку, пошкодження цих приладів і об'єктів електроенергетики.
А якщо громадяни ухилятимуться, або ж несвоєчасно виконуватимуть розпорядження Держінспекції з енергонагляду, то вони можуть бути оштрафовані на суму в розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів.
А тепер спробуємо уявити, якими правами ми можемо скористатися насправді. На відміну від підприємств, рядовий громадянин навряд чи захоче вибирати постачальника енергії - для нього це просто безглуздо. А як щодо якісної енергії? Адже сьогодні, як добре відомо, частота коливань струму в енергосистемі - один із найголовніших показників якості - замість 50 нерідко коливається на рівні 49,2-49,25 герц. Тому, як неважко здогадатися, питання стоїть абсолютно інакше: або неякісний струм, або взагалі ніякого. В такому разі: яку відповідальність несе постачальник і чи не повинен споживач за таке "обслуговування" платити набагато дешевше?
Що ж до приладів обліку електроенергії, то й тут чимало прорахунків. Якщо, наприклад, лічильник встановлено на сходовому майданчику, то хто повинен відповідати за його збереження - квартиронаймач чи ЖЕК? А коли помешкання приватизоване?
Звісно, відповіді на ці запитання можна спробувати пошукати в правилах користування енергією. Але біда в тому, що правил користування енергією окремо для населення, тим паче затверджених урядом, ще не існує. НКРЕ щойно розпочала роботу над ними. Є, щоправда, правила користування електроенергією, які певною мірою регламентують споживання енергії населенням. Але вони не містять вичерпних роз'яснень. Не розроблено ще й типової угоди між постачальником енергії та громадянином...
Сьогодні, в ім'я збереження балансу між виробництвом і споживанням енергії заразом з підприємствами-неплатниками нерідко вимикаються цілі райони. Таким чином, скривджені й ті, хто платить. Закон стверджує: має місце явне порушення прав споживача. Але хто відповідатиме? Обленерго, як постачальник, Національний диспетчерський центр електроенергетики, відповідальний за дотримання балансу, чи генеруюча компанія, яка не виробила потрібної кількості кіловат-годин? Чи не будуть суди, чи НКРЕ завалені купою позовів обурених споживачів, які ознайомилися із законом?
