Велика битва за батьківські гаманці
Давно канули в Лету часи, коли школа пишалася випускниками-медалістами, переможцями олімпіад тощо. Тепер вона пишається заможними батьками. І не тільки пишається, а й бореться за них. Точніше, за їхні гаманці. І що тільки вигадують директори: і в банкіри починають готувати ледь не з 5-го класу, і англійську мову вводять у гігантських дозах із 1-го класу. Однак потрібно бути вкрай пильними, щоб разом з потрібними людьми до школи не ринули діти тих, кому по півроку не платять. Утім, на цей випадок вже відпрацьовано чимало безвідмовних прийомів. Один із них - тестування потенційних першокласників. Його ввели декілька років тому, використовуючи досвід західної освіти і, як усе, що в нас робиться, - з гуманних спонукань: допомогти вибрати правильний напрямок у навчанні та вихованні дитини. Однак на жорсткому грунті вітчизняної економічної кризи тестування перетворилося на грізний засіб для відсіювання "небажаного контингенту", тобто дітей тих батьків, котрі не зможуть матеріально допомогти школі.
За декілька років тестування трансформувалося з невинних бесід із дитиною та з читання вголос у щось, на кшталт уступних екзаменів для малолітніх: тут вам і математика, і розвиток мови, і читання, і логіка. "Приймальна комісія" складається з декількох учителів, і дитина проходить у процесі процедури від однієї "тьоті" до другої, третьої, четвертої. Десь із дальнього кутка за всім цим спостерігає мама або тато, але батьків можуть і не пустити. І якщо ви вважаєте, що блискучі знання допоможуть вашій дитині пробити заслін із "чотирьох тіточок", ви глибоко помиляєтесь.
Одна наївна мама віддала свою 6-річну доньку до першого класу звичайної школи з тим, щоб потім дівчинка могла вступити до престижної гімназії. Дитина виявилася здібною і закінчувала 1-й клас на "4" та "5". Мама привела дитину до гімназії на тестування, і, зрадівши від чудових відповідей дочки, а також від жвавого читання вголос, уже бачила свою дівчинку у форменому гімназичному костюмчику. Але... дівчинку не прийняли.
А от в іншій гімназії вчинили значно вправніше, вдавшись до практики вступних екзаменів у вузи. Семирічній дитині дали розв'язати задачу: "На кораблі 3 ящики з апельсинами та 2 з мандаринами. Скільки на кораблі матросів?" Дитина збентежилася, не знаючи, що відповісти. А вчителька багатозначно покивала головою: "Це ж так просто! Потрібно відповісти, що задача не має розв'язку!" Правда, дуже просто?
Мимоволі виникає питання: навіщо це знущання над дітьми? Адже зрозуміло, що тестування використовується для відсівання не слабких дітей, а дітей малозабезпечених батьків, і байдуже, якими були його результати - візьмуть тих, кого потрібно...
Але от уявімо, що сталося неможливе: син вузівського викладача пройшов тестування, і батько, не вірячи своєму щастю, мчить на збори батьків першокласників-97, наприклад, у гімназію "Поділ". І тут... І тут йому зовсім спокійно повідомляють, що для того, щоб його дитина навчалася в цій прекрасній гімназії, йому потрібно внести спонсорський внесок розміром у 2500 гривень! Батькові погано. Він не знає, що робити. Речі продати? Хто їх купить? Квартиру продати? Де жити? А може, піти до звичайної школи? Що ж, можна й до звичайної. Але й там платити доведеться. Наприклад, за іноземну мову, за гуртки, і, звичайно ж, за підручники. А ще потрібно здавати гроші (святе діло!) на подарунок учительці до свят та до дня народження, а також на ремонт туалету, підлоги, дверей і ще на щось!
"Так про яку безкоштовну початкову освіту йдеться?" - небезпідставно питають батьки. До того ж левова частка, так би мовити, "навчального навантаження" в початковій школі лежить на їхніх плечах. "Фактично ми самі навчаємо свою дитину", - сказали мені батьки відомої спеціалізованої школи. І так усюди. А от у середніх класах уже самі вчителі з великим задоволенням навчають дітей. Звісно, не безкоштовно! В одній із шкіл учителька так увійшла в смак, що почала ставити двійки наперед - звичайно ж, щоб заохотити цікавість до предмета!
Але все це виглядає справжньою дрібничкою порівняно із погрозами освітянського керівництва скоротити частку "державного компонента". Для непосвяченого пояснюємо, що "державний", або "обов'язковий" компонент - це той коротенький перелік предметів, які вивчатимуться безкоштовно. Це ще одна оригінальна знахідка вітчизняних діячів освіти, котра має допомогти відкачати певну суму з худих батьківських гаманців. Утім, про що це ми? Адже в нас безкоштовна 9-річна освіта, як у всіх європейських країнах! А коли освіта безкоштовна, тим більше, коли це записано в Конституції, то всі вимоги щодо якихось "спонсорських внесків", оплати уроків у державній школі та інших зборів перебувають, м'яко кажучи, за межами правового поля. Однак, коли я дозволила собі висловити цю думку на одному шановному зібранні, хтось зазначив: "Від того, що там, у Конституції, записано, грошей на школу не надійде!" Усі, погоджуючись, закивали головами: "Правильно! Грошей на школу в держави немає!"
