Там дух кіно, там славою пахне...
Отже, кінофестиваль у Сочі, незважаючи на фінансові труднощі і хронічну кризу жанру, все-таки відбувся. "Як казав наш дорогий шеф", вранці ходять у кіно тільки аристократи й дегенерати. На "Кінотаврі" розумно зберігався баланс між тими й іншими, а тому в кіно ходили всі. Другим найбільш відвідуваним місцем фестивалю був пляж. Деякі кінематографісти, обтяжені дружинами, колясками і немовлятами, здійснювали щоденний променад від "Перлини" до імпровізованої похідної молочної кухні.
Що стосується безпосередньо нових фільмів про головне, конкурсна програма "Кінотавру" продемонструвала правоту незабутнього афоризму "Я другой такой страны не знаю...". Пошуки жанру в більшості картин доводили глядача до втрати сенсу, а в клінічних випадках - і до втрати пульсу. Мені видався цікавим фестивальний сюжет, який можна назвати "Гарик Сукачов змінює професію". Не знаю, чи це музика йому навіяла, але на нинішньому "Кінотаврі" він постав як режисер, співавтор сценарію і композитор фільму "Криза середнього віку". У картині головну роль грає завжди юний Дмитро Харатьян, котрий перевтілився з гардемарина в лікаря "швидкої допомоги" з такою легкістю неймовірною, що система Станіславського моментально віддала богові душу. Та на цьому перфоманс не закінчився. Після прем'єри Гарик Сукачов запросив увесь "Кінотавр" на бліц-коктейль. За спецзамовленням у келихи наливали гримучу суміш бурого кольору, тим самим демонструючи, що нове покоління вибирає пепсі з горілкою. А винуватець торжества самотою сидів за столиком у позі роденівського мислителя, не реагуючи на світло, звук, газ і воду. У цій же позі Гарика Сукачова можна було бачити і наступними днями - наче живе втілення пам'ятника собі і рок-н-ролу, який все ще живий.
Цього року на "Кінотаврі" була чудова культурна програма: джазові вечори Олексія Козлова, естрадна вистава в цирку "Я шагаю по Москве", концерт пам'яті Мікаела Таривердієва і творчий вечір Олександра Розенбаума. На жаль, святковий настрій фестивалю був затьмарений повідомленнями про смерть Євгена Лебедєва, Ірини Метлицької і Булата Окуджави...
Душа і нерв фестивалю Марк Рудинштейн не був присутній ні на відкритті, ні на закритті фестивалю. Однак на вечорі Таривердієва він артистично і заохотливо співав "Єслі у вас нєту тьоті" , а на виставі в цирку літав під куполом, волаючи пісню про Москву, і дуже скидався на Карлсона. Завдяки цій іскрометній людині, а також президентові фестивалю Олегові Янковському, "Кінотавр" цього року, незважаючи на труднощі, все-таки вдався. Ми навчилися за ці роки посміюватися над собою, а значить, розлучатися з невеселим минулим. Вижили й чогось навчилися. Тепла задушевна атмосфера, яка панувала на фестивалі, - яскраве свідчення цього.
І, нарешті, про головні підсумки "Кінотавру". Гран-прі фестивалю було вручено фільмові Олексія Балабанова "Брат". Сергій Бодров-молодший, котрий зіграв у цьому фільмі, отримав приз за кращу чоловічу роль. Алла Клюка отримала діамантову зірку за кращу жіночу роль у картині Дмитра Астрахана "Із пекла в пекло". Спеціальний приз за режисуру розділили Георгій Хайндрава за фільм "Цвинтар марень" і Кіра Муратова за своє суворе дослідження смерті "Три історії". Водночас із відкритим російським фестивалем на "Кінотаврі" відбувся Міжнародний кінофестиваль. Гран-прі було присуджено японському фільму "Фокус" режисера Ісакі Саторі.
Сочі - Київ
