Маленькі хитрощі великого компромісу,
У середу Уряд, нарешті, після багатомісячних вагань і дискусій вирішив передати у парламент новий проект бюджету. І хоча міністр фінансів Ігор Мітюков повідомив, що законопроект практично не відрізняється від уже ухваленого Верховною Радою у першому читанні, є всі підстави передбачати, що в основу варіанту 1997 року закладено зовсім нові компроміси, аніж ті, що було покладено в основу прийнятого в першому читанні проекту.
Перше, що звертає на себе увагу, так це податковий оптимізм Уряду. І, схоже, він має справді всі шанси збалансувати бюджетні розрахунки з реальним надходженням грошей до казни. Попередні результати виконання держбюджету за 1 квартал поточного року красномовно спростовують торішні побоювання властей щодо фіскальної невизначеності в країні. Очевидно, спад виробництва, що триває, тільки незначною мірою вплинув на бюджетні доходи. А це означає, що доходну частину бюджету можна цілком точно спрогнозувати (якщо, звичайно, не захоплюватися приписками, які в першу чергу шкодять самому ж урядові) і звести до мінімуму втрати від введення нових податкових законів. Не випадково в доходній частині бюджету фігурує величина, що відповідає фактично зібраним податкам за старим податковим законодавством. Добре, що турботи про вітчизняного виробника якось втратили колишню популярність: тут би самому урядові встояти.
Наступний цікавий компроміс стосується державних витрат із соціальних зобов'язань уряду. Деяку новизну до нового проекту вносять, по-перше, незгода парламентаріїв зі скороченням соціальних пільг і, по-друге, наміри уряду не підвищувати платню за комунальні послуги населенню. За оцінками експертів, ці два "рішення" цілком можна зіставити з розміром всього дефіциту бюджету, й вони перекривають обсяги можливої фінансової допомоги іноземних кредиторів.
Чому уряд наважився на такий "непопулярний" у колах прагматичних (західних) фінансистів крок? Не через турботу ж про власне населення. Якби мова дійсно йшла про населення, тоді ще кілька років тому слід було б демонополізувати комунальні служби, щоб потім не змушувати власних громадян фінансувати розбещені легкими грошима структури. Усе набагато простіше. Уряд просто вирішив зібрати старі борги, для чого й було видано відому постанову про відключення споживачів електроенергії (споживачі газу - на черзі) за неплатежі. Вірогідніше за все, якщо постанови таки виконуватимуться, грошові надходження за вже витрачені електрику й газ просто перекриють бюджетні діри поточного року й дозволять урядові якось дотягнути до наступного виборчого сезону. Грошей будь-якого разу вистачить на щось одне: або на борги, або на нові тарифи. Так само, як і бюджетних грошей: або на пільги, або на медицину, освіту, науку. Та тут останнє слово вже сказано Верховною Радою.
І на завершення експрес-аналізу не можна не згадати про деякі спільні для двох бюджетних проектів особливості. Значна залежність українських фінансів від міжнародних кредиторів чітко визначає межу, далі якої нові компроміси не зможуть вийти за старі рамки, обговорені іноземними донорами. І в цьому розумінні будь-які нюанси обговорення бюджету в парламенті насправді мають дуже вузький простір для маневру. Як і компроміси - нинішні й майбутні - неминуче виявляються затиснутими з одного боку "маяками" МВФ, а з іншого - безоднею фінансової кризи.
