Український космодром буде літаючим
Можливо, вже влітку цього року в Україні почне реалізовуватися проект "Оріль", який передбачає запуск супутників за допомогою авіаційно-космічних ракетних комплексів (АКРК) - літаючих космодромів. Про це повідомив у ексклюзивному інтерв'ю головний спеціаліст з авіаційно-космічних систем АНТК "Антонов" Іван Сердюк.
"Оріль" - один із декількох розроблених АНТК "Антонов" та КБ "Південне", втіливши які Україна може не лише підтвердити своє реноме ракетно-космічної держави, але й вийти на провідні ролі. Ідеться про нові й, напевне, найперспективніші в XXI столітті технології космічних стартів. А саме - запуски ракетоносіїв та орбітальних кораблів за допомогою авіаційно-космічних ракетних комплексів (АКРК), де як стартовий майданчик використовується літак.
Ідея наблизити космодроми до неба бентежить розум фахівців щонайменше 20 років. Ще 1965 року КБ Мікояна демонструвало світові двоступінчасту космічну систему "Спіраль" на базі надзвукового літака. Сьогодні компанія "Боїнг" планує на початку майбутнього століття повністю замінити діючу човникову систему Спейс Шаттл багаторазовою авіаційно-космічною системою. З 1995 року на замовлення НАСА деякі фірми США скніють над комплексом Х-34, який має виводити в космічні простори апарати з вантажем 1200 кг із літака "В-747". Старанно працюють у цьому напрямку також в Європі, Японії та Китаї.
В Україні з 1993 до 1996 року КБ "Південне", АНТК "Антонов" та НВО "Хартрон" провадили дослідження за проектом "Світязь". Його мета - виведення супутників та корисних вантажів масою до 9 тонн за допомогою ракетоносія "Зеніт", якого запускають з Ан-225 "Мрія". Вартість "Світязя" оцінюється в $486 млн. За достатнього фінансового доробку цей комплекс міг би бути створений протягом 7 років. Як підрахували фахівці "Антонова", якби Україна взяла на себе лише 40% витрат, прибуток від одного старту міг би становити не менше $4 млн.
З українською "Мрією" пов'язані й інші перспективні проекти. Зокрема, разом із російським НВО "Молнія" (створювач "Бурану") розробляється багатоцільова авіаційно-космічна система МАКС. Пілотований варіант цього комплексу може доставляти на орбіту до 6 тонн і повертати на землю до 3 тонн вантажу. Як транспортний ваговоз МАКС здатен вивезти 18 тонн. Але "Мрія", на жаль, поки залишається мрією.
На цьому тлі проект "Оріль", що передбачає створення АКРК легкого класу, - напевне, більш реалістичний. За словами Івана Сердюка, можливо, вже влітку цього року Україна розпочне реалізацію цього проекту. Як космодром (чи мовою фахівців - перший ступінь) використовується літак Ан-124-100. Передбачається, що "Оріль" виводитиме в космос мікро- та мінісупутники вагою до 1000 кілограмів. За оцінками експертів, з усіх нині виведених на орбіту цінних вантажів на частку мінісупутників припадає 82% світових послуг. Така висока потреба в малих супутниках робить проект особливо привабливим для закордонних інвесторів, зацікавлених у запусках власних супутників. Привабливим робить його й відносна дешевизна - $70 млн., з яких 35 уже вкладено в Україну. За нормального фінансування АКРК "Оріль" може бути створений протягом 2,5 років. Тобто польоти з "літаючого космодрому" не виключені вже 1999 року.
Користь таких перспектив очевидна. Літак-носій може оперативно доставити ракету з космічним вантажем майже до будь-якої зручної точки земного шару, скажімо, у район екватора, і звідти зробити старт. При цьому на розгін ракети знадобиться значно менше палива, ніж при стартах із традиційних космодромів. За підрахунками експертів, запуск супутників за допомогою АКРК увічі-тричі дешевший. До речі, таким чином можна не лише вправно виводити на потрібну орбіту сателіти, але й "знімати" їх, коли вони відпрацюють свій ресурс. Як прогнозує компанія "Моторола", з 2000 року з комерційною метою здійснюватиметься не менше 40 запусків малих супутників на рік. Тож "перенаселеність" космічних орбіт стане актуальною проблемою. Ще одна перевага "літаючих космодромів" полягає в тому, що відпадає потреба вирішувати "вічні" питання, пов'язані з екологією, а також із відчуженням великих територій. Але найважливіше те, що Україні, яка не має власного космодрому, АКРК дають шанс ступити в XXI століття з розвиненою ракетно-космічною індустрією.
