Стіна Часу

Уже протягом декількох років останній тиждень листопада проходить в нашій країні під смутним відлунням безпрецедентної трагедії 1932—1933 років — Голодомору, штучно впровадженому в України сталінською диктатурою. У щорічному проведенні акції на відзначення роковин Голодомору — «Негасима свічка», — велика заслуга по праву належить газеті «День» — одному з перших друкованих засобів інформації України, який почав роботу з вивільнення народної пам’яті від завалів радянського режиму. Ще 2003 року головний редактор газети Лариса Івшина писала про те, що в Музеї Червоного Хреста у Женеві в списках стихійних лих та світових катастроф немає звістки про Голодомор в Україні, який забрав життя багатьох мільйонів наших співвітчизників. 20 жовтня 2005 року редакція газети надіслала листа до головного офісу Червоного Хреста з пропозицією внести Голодомор 1932-1933 рр. до цього списку. Копія листа й прохання про сприяння були надіслані також тодішньому міністру закордонних справ України Б. Тарасюку. У своїй відповіді пан міністр інформував, що «Постійному представництву України при ООН доручено встановити контакти з Музеєм Червоного Хреста у Женеві з метою ѓрунтовного опрацювання порушеного питання». Можливо, наші дипломати тоді не були наполегливі: відповіді з офісу Червоного Хреста так і не надійшло. Про «встановлення контактів» керівництво місії згадало лише наприкінці 2007 року, коли готувалися до організації в Женеві виставки про Голодомор, на відкриття якої мала приїхати дружина Президента Катерина Ющенко. Напередодні візиту дві зустрічі між директором музею і тодішнім послом України не дали очікуваних результатів. І це не дивно. Коли перша леді України звертається до представників дипкорпусів країн, акредитованих у Швейцарії, розповідаючи про страждання, біль і смерть мільйонів українців, а присутні сором’язливо переглядаються, тому що не розуміють нічого в словах перекладача, якого призначила українська місія... Що можна говорити після таких випадків про міжнародний імідж України?

На завдання газети я зустрілася з директором Музею Червоного Хреста в Женеві паном Роже МАЮ. Хочу відзначити, що пан Маю майже одразу погодився на інтерв’ю для української преси, як тільки ознайомився з тематикою моїх запитань. Приємно відчувати, що офіційні особи на Заході вже більше розуміють важливість наших звернень.

— Міжнародне товариство Червоного Хреста як найбільша гуманітарна організація в світі уособлює одвічні істини гуманізму і пропагує непідвладні часові ідеали людства: потребу в милосерді, турботу про людей, допомогу одне одному. Яку роль в цьому відіграє Музей Червоного Хреста?

— Музей Червоного Хреста було засновано колишнім делегатом Міжнародного комітету Червоного Хреста з метою показати і розказати про діяльність делегатів, волонтерів і співробітників Червоного Хреста, а саме — людей, які віддають себе для допомоги і служіння тим, хто в біді. Десять років тому ми вирішили обновити частину постійної експозиції, щоби показати відвідувачам сучасні гуманітарні акції Червоного Хреста. Наша мета — зберігати спадщину міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і пропагувати ідеї людської солідарності. В жовтні цього року музей відзначив своє 20-річчя. На середину 2011 року заплановано оновлення експозиції і реконструкцію музею.

Ми бажаємо, щоби відвідувач музею був емоційно уражений — і його хвилювання відкриватиме двері для більш глибокого сприйняття інформації.

— Знайомлячись із експозицією протягом всього шляху відвідувач слідує за написами на стіні, які починаються з дати «1863 рік» і закінчуються датою «1991 рік». Це так званий мартиролог, перелік страждань і мук, війн і епідемій, масових вбивств і природних катастроф, що пережило людство. Ви назвали його Стіною часу. Розкажіть детальніше про задум і на яких підставах на Стіну часу вносяться написи.

— Ідея створення Стіни часу належить засновникам музею, і рік, яким починається Стіна часу, є роком заснування Червоного Хреста. Над її розробкою працювали історики, і продовжують цю роботу також фахівці з історії. Записи на Стіні часу відображають інформацію про воєнні конфлікти, які спровокували смерть більше, ніж десяти тисяч людей, про епідемії і катастрофи, внаслідок яких загиблі більше, ніж тисяча людей, а також про події, які пов’язані з міжнародним рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Всі відомості вносяться згідно термінології ООН. І тут ми опиняємося в центрі протиріч між геополітикою і Червоним Хрестом. При вживанні певних термінів треба бути якомога нейтральнішим. З точки зору не-історика або не-політика певні терміни можуть сприйматися як евфемізми. Наприклад, державний переворот 70-х років в Чилі класифіковано, як «внутрішні заворушення». Тому стосовно подій недалекого минулого ми вирішили почекати, перш ніж вносити новий рядок. Стіна часу — це відображення історії, а історія не робиться і не аналізується за один—два роки. Треба вдосконалити термінологію і, хоч як це брутально звучить, визначити кількість загиблих. Ви бачили, що на Стіні часу вказуються цифри про кількість померлих. Іноді фактичні цифри уточнюються протягом багатолітніх історичних дослідів. На Стіну часу ми вносимо інформацію, яка історично і остаточно стверджена, тому вважаємо за краще не поспішати.

— Минулого року ви брали участь у міжнародній конференції «Чи можна вважати український Голодомор геноцидом», яка проходила 28 листопада в Женеві. Ваша доповідь стосувалася саме проблематики геноциду.

— Чесно скажу, для мене як історика, а не спеціаліста з юридичного визначення слів у термінології міжнародних організацій і ООН досить важко чітко розрізнити, що є геноцид, що є злочин проти людства, що є масове вбивство. Часто за прагненням міжнародного визнання певної історичної події як геноциду або злочину проти людства стоять цілі політичного, а не історичного характеру. Я вважаю, що історія — це справа саме істориків, і політики не мають сюди втручатися. Завжди дуже незручно грати в слова, коли за кожним із термінів стоять тисячі невинних жертв.

Декілька років тому музей робив виставку про Камбоджу. Чи був у Камбоджі геноцид? Згідно термінам, визначеним ООН, масові вбивства в Камбоджі не трактуються як геноцид. Відомо, що за наказом лідера червоних кхмерів, камбоджійця, в країні було знищено близько 2 млн. людей, його співвітчизників: городяни, інтелігенція, буддисти, національні меншини. Деякі спеціалісти вважають, що можна говорити про «самогеноцид» (auto genocide). Але, в першу чергу, мова йде про нечуване знищення камбоджійського народу.

В основі моєї доповіді на минулорічній конференції лежать наукові праці відомого французького історика Жака Семлена, директора Національного французького центру наукових досліджень. Він зробив аналіз термінів «геноцид», «злочин проти людства» і «масове вбивство». На його думку, масове вбивство, бійня або злочин проти людства не стануть більш нелюдяними, якщо їх назвати геноцидом. Голодомор — це жах і страхіття, який довелося пережити українському народу і який є історично підтвердженим фактом. Але я особисто не маю достатньої наукової компетенції, щоби вести обговорення цього питання.

— На запит Постійного представництва України при ООН комітет Червоного Хреста надіслав копії більш ніж 117 архівних документів (344 друковані аркуші), які пов’язані з темою Голодомору в Україні 1932—1933 років. Чому в Музеї Червоного Хреста досі немає відомостей про катастрофу, яка забрала життя мільйонів українців?

— На Стіні часу є запис про голод. Оскільки в 30-х роках Україна входила до складу Радянського Союзу, тому на сторінках 1932, 1933 і 1934 років напис: «СРСР — голод». Президент вашої країни був із приватним візитом в нашому музеї, і також, як ви бачите (директор показує мені фото, на якому Віктор Ющенко фотографує написи на Стіні часу), цікавився цим питанням.

Шість років тому дирекція музею вирішила не вносити ніяких змін на Стіну часу. Тобто Стіна часу — це не тільки відображення історії, але й відображення того історичного часу, коли вона робилася. Написи вносилися в середині 80-х років, коли ще існував Радянський Союз. Сьогодні я маю нести відповідальність за рішення, ухвалені моїми попередниками.

— Як ви сказали, «історія не робиться і не аналізується за один—два роки». Відкриваються архіви, завіси секретності падають. Численні наукові дослідження українських і іноземних вчених остаточно довели факт знищення голодом українського селянства. Необхідно, щоби в Музеї Червоного Хреста відображалася правдива інформація. Нові історичні реалії потребують корекції і на Стіні часу. Які плани щодо оновлення експозиції, яка має відкритися 2012 року?

— Ми запланували суттєво змінити діючу експозицію. Ми бажаємо детальніше розкрити механізм гуманітарних дій і показати сучасні гуманітарні акції, які пов’язані з певними критичними ситуаціями нашого сьогодення, але обов’язково в історичному контексті, надати детальніше історичне висвітлення подій.

В новій експозиції збережеться загальна хронологія, але в іншому вигляді.

Я є історик за фахом і не можу миритися з тим фактом, що ми презентуємо історію як дещо вирізьблене на камені. Як ви слушно зауважили, відкриваються архіви, віднаходять нові документи — історія постійно поповнюється новими свідченнями. Зникають держави — і з ними той залізний шар, що приховував доступ до історичної правди.

Я думаю, що поновлена Стіна часу має бути, в першу чергу, інтерактивною. Завдяки залученню цифрових систем ми зможемо надати відвідувачу ключ до додаткової інформації. Тобто, натиснувши на клавішу з назвою певної історичної події, можна буде отримати відповідну детальнішу інформацію у вигляді архівних документів, фотографій, кінострічки.

Ось чому я вважаю, що рядок «СРСР — голод» в існуючому сьогодні вигляді — це дуже сором’язливе й недостатнє формулювання. Треба буде замінити його на «Голод в Україні». І джерела нашої інформації надаватимуть відвідувачу можливість дізнатися, що саме відбувалося в ці часи в Україні, хто був організатором тощо. Я вважаю це нашим обов’язком.

— Український народ є складовою європейської нації. В сучасній боротьбі за історичну правду ми прагнемо мати свою національну сторінку в колективній пам’яті Європи, ми воліємо належної поваги до пам’яті замордованих голодом наших співвітчизників. Я впевнена, що українська сторона може надати допомогу і архівні документи для організації тематичної експозиції, а також для запланованого оновлення Стіни часу.

— Як ви знаєте, минулого року в Женеві в приміщенні муніципальної бібліотеки працювала виставка «Знищені голодом: невідомий геноцид українців». Тобто мешканці і гості міста змогли ознайомитися з документальними свідченнями, представленими українською стороною. Цілковито можливо після реконструкції музею запланувати виставку на дану тематику із залученням матеріалів з українських музеїв і архівів.

P.S. Щиро подякувавши директору музею за відверті відповіді і з почуттям великого морального полегшення переможця я вийшла з музею: ми домоглися, що історично правдива інформація буде внесена на Стіну часу. Як і три, і п’ять, і десять років тому, газета «День» працюватиме для того, щоб історія безпрецедентної трагедії України дедалі більше відкривалася світові.