Айк ПАМБУХЧЯН: «Як людина, я вдячний американським конгресменам»
Минулого тижня комітет із закордонних справ палати представників Конгресу США затвердив 106-у резолюцію з геноциду вірмен. У документі звучить заклик відобразити у зовнішній політиці США факт геноциду вірмен із боку турецької Османської імперії 1915 року. Яке значення для українських вірмен має ухвалення цієї резолюції? На які кроки з боку офіційного Києва розраховує вірменська діаспора у світлі американської резолюції? Про це «Дню» в інтерв’ю розповів президент Союзу вірмен України Айк ПАМБУХЧЯН.
— Ми з нетерпінням чекали рішення американських парламентаріїв майже рік. Адже пропозиція щодо розгляду історичної для нас 106 їрезолюції поступила в палату представників США ще в січні цього року. Події минулого тижня однаково важливі для вірмен, що проживають по всьому світі, в тому числі — й в Україні. Немає такої вірменської сім’ї, яка б не обговорювала те, що відбувалося в американському Конгресі. Тому що кожна вірменська сім’я прямо або непрямо постраждала в подіях 1915 року. Всі факти та свідчення геноциду зафіксовані в документах і фотоархівах і є вагомими доказами. Визнання масового знищення вірмен геноцидом — це не просто данина історії або примха з боку вірмен. Це насамперед крок до примирення й торжества справедливості. Дай Бог, щоб жодна нація ніколи не зазнавала того, що виніс багатостраждальний вірменський народ. Я вдячний американським конгресменам, насамперед, як людина. Оскільки події, які відбувалися 1915 року, — це злочини проти людства. Звичайно, як вірменин і президент Союзу вірмен України, я переживаю особливе почуття вдячності тим людям, які працювали над цією проблемою у США.
— Айк Нуріджанович, яку роботу в цьому напрямi веде вірменська діаспора в Україні?
— Сьогодні при Союзі вірмен України функціонує спеціальний комітет, який займається проблемами «вірменського питання». У роботі цього комітету беруть участь представники вірменської інтелігенції. Комітет створено не так давно. І зараз ми займаємося здебiльшого організаційними питаннями, формуємо базу даних про сім’ї-нащадки жертв геноциду. У кожному регіоні країни існує вірменська община, при якій уже працюють або створюються такі комітети. Їхнє завдання — зібрати інформацію й розповісти про геноцид українському суспільству.
— Чи є сьогодні надія в українських вірмен на те, що Україна в майбутньому наслідуватиме приклад американських конгресменів?
— Гадаю, є. І саме це і є кінцевою метою роботи наших комітетів. Різанину 1915 року сьогодні визнали геноцидом багато європейських країн, а також найближчі сусіди України — Росія та Польща. Французи пішли далі — вони запровадили кримiнальну відповідальність за заперечення факту вірменського геноциду. Своє вагоме слово сьогодні сказали й американці. І я гадаю, що Україна, яка стоїть на шляху до Євросоюзу, зробить свій європейський вибір. До того ж, українці знають, що таке геноцид не з чуток. На жаль, українському народу, як і вірменському, довелося пережити страшну трагедію — Голодомор. Правда про нього після багатьох років мовчання сьогодні відкривається всьому світовi. І всі цивілізовані країни готові визнати події 1932— 1933 років геноцидом. Наразі це справа часу. Спекулювати такими питаннями не можна. Гадаю, що, визнаючи та засуджуючи геноцид в історії будь- якого народу, будь-якої країни, ми показуємо приклад істинної людяності. І саме так ми можемо уникнути повторення подібних трагедій.
