Iрина КАЛИНЕЦЬ: Ми маємо очищувати наші міста від бруду й фальші
Львівські шістдесятники готові сісти на лаву підсудних разом із молодими київськими декомунізаторами
Кілька днів тому демонстративне паплюження столичного Леніна спричинило широкий розголос по всій Україні. Зокрема, на подію миттєво зреагували львівські шістдесятники, політв’язні брежнєвських таборів (1972—1978 рр.) — подружжя Ірина та Ігор Калинці та Стефанія Шабатура, скерувавши до Генеральної прокуратури України листи з вимогою судити їх разом із затриманими руйнівниками-«КУНівцями». Що спонукало до написання звернення такого змісту, «Дню» розповіла Ірина КАЛИНЕЦЬ — письменниця, політик, громадський діяч і депутат Верховної Ради України І скликання.
— Моєю улюбленою політичною і громадською діячкою є Валерія Новодворська. Болем у моїй душі озвалося її зауваження, що тримати оці пам’ятники вождям кривавої диктатури — це все одно, що тримати пам’ятники нацистам. Чи можемо собі уявити, наприклад, пам’ятник Гітлеру в Берліні чи ще комусь подібному? Ми маємо достатньо фактів і добре знаємо, хто був Ленін. Взяти, наприклад, хоча б його листування з Горьким... Щодо пам’ятника Леніну в Києві, то він давно мав би бути, припустимо, у музеї тоталітарного режиму, але не на центральній площі. Коли двірник не хоче прибирати вулицю, ми, напевно, як добрі господарі, мали б прибрати самі. І ніхто не дорікнув би нам, що це хуліганство. Говорю про те, що ми маємо очищувати наші міста від того бруду й фальші, яка є. Тому я вважаю, що акція, яку здійснили хлопці з пам’ятником Леніну, є правом громадськості заявити, що досить уже нам цих ідолів. А якщо тих хлопців судять, то повинні судити й мене, тому що я, як депутат Верховної Ради, причетна до того, щоб такі пам’ятники були демонтовані. Зрештою, я причетна до того, що у Львові був демонтований пам’ятник Леніну («галицький» Ленін, простоявши на площі перед Оперним театром 48 років, пішов у небуття майже 20 років тому — 14 вересня 1990 р. — Т.К.). Ще був перший указ Кравчука про те, щоб були ліквідовані пам’ятники тоталітарного кривавого режиму. Другий указ був продубльований Президентом Ющенком. Однак нічого не робиться.
— 1 липня комітет Парламентської асамблеї ОБСЄ виступив із резолюцією «Возз’єднання розділеної Європи», що прирівнює нацизм і сталінізм та закликає до міжнародного засудження тоталітарних режимів. Автори документа наголошують, що у ХХ столітті європейські країни постраждали від двох потужних тоталітарних режимів — нацистського та сталінського, які несли з собою геноцид і злочини проти людства. Як ви особисто ставитеся до такого рішення ОБСЄ?
— Таке рішення є справедливим. Світ змінюється, і, яким би хаотичним він нам сьогодні не видавався, прогресує. І люди розуміють, де корінь зла. Сталінізм і нацизм — два крила одного дракона, час нечестивців, які билися між собою, а гинули невинні люди. Це дуже й дуже правильне рішення. Пригадую собі початки, 90-ті роки, коли молодь поруч на плакатах несла свастику та серп і молот. Символічні знаки, які, власне, й говорять, що це одне й те ж зло. Я тішуся, що є таке рішення ОБСЄ.
України
Калинець Ірина Онуфріївна
Доводжу до вашого відома, що я, Калинець Ірина Онуфріївна, політв’язень брежнєвських таборів (1972—1978 рр.), є співучасницею дій юнаків, які 29 червня ц. р. намагалися виконати рішення про знесення пам’ятника злочинцеві під псевдонімом Ленін у Києві. З вимогою знести пам’ятники кривавого комуністичного режиму і, зокрема, пам’ятники названому злочинцеві я неодноразово виступала на Верховній Раді І демократичного скликання. Вважаю ганебним, що в Україні ще досі стоять монументи цьому потворному ідолові брехні й насильства, масового терору й знищення невинних людей. Тому вимагаю долучити цей лист до порушеної проти згаданих юнаків справи й судити мене разом з ними.
Львів, вул. академіка Єфремова, 51а кв.8