Iрина КАЛИНЕЦЬ: Ми маємо очищувати наші міста від бруду й фальші

Кілька днів тому демонстративне паплюження столичного Леніна спричинило широкий розголос по всій Україні. Зокрема, на подію миттєво зреагували львівські шістдесятники, політв’язні брежнєвських таборів (1972—1978 рр.) — подружжя Ірина та Ігор Калинці та Стефанія Шабатура, скерувавши до Генеральної прокуратури України листи з вимогою судити їх разом із затриманими руйнівниками-«КУНівцями». Що спонукало до написання звернення такого змісту, «Дню» розповіла Ірина КАЛИНЕЦЬ — письменниця, політик, громадський діяч і депутат Верховної Ради України І скликання.

— Моєю улюбленою політичною і громадською діячкою є Валерія Новодворська. Болем у моїй душі озвалося її зауваження, що тримати оці пам’ятники вождям кривавої диктатури — це все одно, що тримати пам’ятники нацистам. Чи можемо собі уявити, наприклад, пам’ятник Гітлеру в Берліні чи ще комусь подібному? Ми маємо достатньо фактів і добре знаємо, хто був Ленін. Взяти, наприклад, хоча б його листування з Горьким... Щодо пам’ятника Леніну в Києві, то він давно мав би бути, припустимо, у музеї тоталітарного режиму, але не на центральній площі. Коли двірник не хоче прибирати вулицю, ми, напевно, як добрі господарі, мали б прибрати самі. І ніхто не дорікнув би нам, що це хуліганство. Говорю про те, що ми маємо очищувати наші міста від того бруду й фальші, яка є. Тому я вважаю, що акція, яку здійснили хлопці з пам’ятником Леніну, є правом громадськості заявити, що досить уже нам цих ідолів. А якщо тих хлопців судять, то повинні судити й мене, тому що я, як депутат Верховної Ради, причетна до того, щоб такі пам’ятники були демонтовані. Зрештою, я причетна до того, що у Львові був демонтований пам’ятник Леніну («галицький» Ленін, простоявши на площі перед Оперним театром 48 років, пішов у небуття майже 20 років тому — 14 вересня 1990 р. — Т.К.). Ще був перший указ Кравчука про те, щоб були ліквідовані пам’ятники тоталітарного кривавого режиму. Другий указ був продубльований Президентом Ющенком. Однак нічого не робиться.

— 1 липня комітет Парламентської асамблеї ОБСЄ виступив із резолюцією «Возз’єднання розділеної Європи», що прирівнює нацизм і сталінізм та закликає до міжнародного засудження тоталітарних режимів. Автори документа наголошують, що у ХХ столітті європейські країни постраждали від двох потужних тоталітарних режимів — нацистського та сталінського, які несли з собою геноцид і злочини проти людства. Як ви особисто ставитеся до такого рішення ОБСЄ?

— Таке рішення є справедливим. Світ змінюється, і, яким би хаотичним він нам сьогодні не видавався, прогресує. І люди розуміють, де корінь зла. Сталінізм і нацизм — два крила одного дракона, час нечестивців, які билися між собою, а гинули невинні люди. Це дуже й дуже правильне рішення. Пригадую собі початки, 90-ті роки, коли молодь поруч на плакатах несла свастику та серп і молот. Символічні знаки, які, власне, й говорять, що це одне й те ж зло. Я тішуся, що є таке рішення ОБСЄ.

Доводжу до вашого відома, що я, Калинець Ірина Онуфріївна, політв’язень брежнєвських таборів (1972—1978 рр.), є співучасницею дій юнаків, які 29 червня ц. р. намагалися виконати рішення про знесення пам’ятника злочинцеві під псевдонімом Ленін у Києві. З вимогою знести пам’ятники кривавого комуністичного режиму і, зокрема, пам’ятники названому злочинцеві я неодноразово виступала на Верховній Раді І демократичного скликання. Вважаю ганебним, що в Україні ще досі стоять монументи цьому потворному ідолові брехні й насильства, масового терору й знищення невинних людей. Тому вимагаю долучити цей лист до порушеної проти згаданих юнаків справи й судити мене разом з ними.