Iз сонцем на крилах

«Питання не стільки в тому, що людина зможе полетіти ще далі, до інших планет, — питання в тому, як організувати себе так, щоб робити життя людини на Землі дедалі достойнішим», — сказав учений Огюст Пікард після першого в історії польоту на повітряній кулі за межі атмосфери. І допомогти нам у цьому може сонячна енергія. Нещодавно у Швейцарії відбувся черговий етап випробувань грандіозного проекту Solar Impulse — одного з наймасштабніших екологічно-авіаційних проектів не лише цієї країни, а й усього світу. Напередодні презентації літака громадськості в його останній фазі створення кореспондент «Дня» відвідала будівництво Solar Impulse у військовому аеропорту м. Дюбендорф, що під Цюрихом.

УЖЕ НЕ ФУТУРИСТИКА

Технології відновлюваної енергетики в світі вже давно стали звичною справою. Будинки на «сонячному самозабезпеченні», перші зразки автомобілів на сонячних батареях, інші розробки — цим сьогодні не здивуєш пересічного мешканця Західної Європи. Яскравий приклад — маленька Швейцарія, яка до своїх неофіційних титулів країни — сиру, шоколаду, годинників та банків тепер може додати ще й титул держави з просунутою екологічною політикою. Ця країна приділяє багато уваги екологічним проектам та дослідженням у галузі відновлюваної енергетики: влада Швейцарії та жителі давно зрозуміли, що використання відновлюваних джерел — це величезний потенціал.

«Сонячний Імпульс» — це проект зі створення найлегшого та найдосконалішого літака, що в 2011 році має здійснити навколосвітній переліт з використанням виключно сонячної енергії. За задумом розробників, він облетить Землю за 30 днів, без традиційних палива та викидів, включно з перельотом уночі, адже сонячні батареї розробляються таким чином, аби заряду вистачило й на ніч. Про серйозність проекту свідчить щонайменше його бюджет (70 млн. євро), а також імена почесних учасників команди: письменник Пауло Коельо, Жан Верн (правнук Жюля Верна), Базз Олдрін (учасник першої комісії з польоту на Місяць), Елі Візель (лауреат Нобелівської премії миру) та інші відомі люди. Окрім низки найкращих наукових установ та компаній, проект підтримує Європейське космічне агентство.

ДОТОРКНИСЬ ДО МАЙБУТНЬОГО

Майстерні проекту Solar Impulse, а точніше, ангари, де створюють диво-літак, розташовані неподалік Цюриха, у військовому містечку Дюбендорф. Ясна річ, що на території об’єкту — справжній напівсекретний режим: відвідувачам не можна тут ані фотографувати, ані торкатись чого-небудь руками. Для розповідей про історію проекту та показів відеофільмів облаштовано спеціальну прес-кімнату. Все, що поза перетягнутої червоної стрічки — лише для «усного», візуального ознайомлення.

...Нас, журналістів з усієї Східної Європи, зустрічають співробітники Solar Impulse та особисто один із його керівників, льотчик Андре Боршберг. Його напарник, видатний вчений-авантюрист у третьому поколінні Бертран Пікард, у цей час перебуває за межами Швейцарії в справах проекту. Спочатку прямуємо до величезного ангару, де десятки інженерів встановлюють сотні сонячних пластин на 61-метрові крила майбутнього літака. Процес цей, за словами Боршберга, досить копіткий, а для покриття всього крила фотогальванічними пластинами знадобиться ще три місяці.

— Зараз ми будуємо перший, трохи менший дослідний зразок масою 1,6 тонни, — розказує Боршберг. — Загалом це буде машина з революційним дизайном, непропорційно велика для її ваги: крила матимуть 80 метрів завдовжки, подібно до крил Аеробуса-380 — це потрібно для розміщення якомога більшої кількості фотогальванічних пластин та зменшення гальмування. Та якщо Аеробус важить 560 тонн, то наш сонячний літак важитиме лише 2 тонни! І попри таку легкість, літак витримуватиме екстремальні навантаження.

Робота над проектом не припиняється навіть під час нашого візиту — на гостей майже не звертають уваги. Більшість інженерів — це молодь, представники різних країн, кращі професіонали авіаційної та енергетичної галузей. Усього в технічній команді Solar Impulse працює понад 35 спеціалістів, ще понад 100 експертів надають консультації. Починаючи з 2003 року, для проекту було використано понад 60 спеціальних розробок нових матеріалів та технічних рішень.

...Далі переходимо до іншого ангару, де розташований стимулятор польотів. Тут все з точністю імітує справжнє начиння літака: кабіну пілота, панель приладів, захисний шлем, киснева маска. Стіни зали — це інтерактивні відеопанелі, що імітують для пілота вид на земну поверхню. В кабіні може перебувати лише один пілот, тож тренування в умовах імітації — вкрай необхідне.

— Тут відтворюються справжні умови польоту в майбутньому сонячному літаку, тут ми випробовуємо себе як льотчиків. Вчитись керувати таким незвичайним аеропланом непросто, адже умови польоту, та й сам літак кардинально відрізняються від звичайних. Але повірте: це надзвичайно — знати, що ти будеш першим! — розказує Андре Боршберг.

НЕВЖЕ СПРАЦЮЄ?

Solar Impulse — не перший сонячний літак, задуманий людиною, але безперечно — найамбітніший. Жодному з його попередників ще не вдавалось здійснити політ упродовж ночі з пілотом на борту. Планується, що літак має заряджатись від Сонця вдень, перебуваючи на Землі. Енергія накопичується в літієвих батареях, розміщених на крилах і, збережена там, служитиме не лише для руху літака, а й для перезарядки в нічний час.

Середня потужність двигуна, яку забезпечує сонце за 24-годинний період, — всього лише 12 кінських сил, така ж, якої досягнули в 1903 році брати Райт, які здійснили перший в історії моторизований політ. Потужність досить невелика, тому наразі вчені працюють над тим, щоб оптимізувати ефективність та зменшити масу всього літака. Оскільки в кабіні може знаходитись лише один пілот, вимоги до нього досить високі: він має бути здатним працювати на висоті 12 тисяч метрів за несприятливих умов тиску й температури. Кабіна фінальної моделі буде обладнана системами, що дозволятимуть здійснювати довготривалі польоти, — герметизацією, системою розподілення кисню та очищення від вуглекислого газу й вологи людського тіла. Усе це обладнання має бути максимально легким та споживати якомога менше енергії (аби рух літака не сповільнювався).

«МИ — МОЖЕМО!»

Стартував Solar Impulse у 2003 році. Перший дослідний зразок побудували у 2007-му й наступного року провели випробувальні польоти. У червні 2009 року будуть проведені ще одні випробування, після чого, у жовтні цього року, має відбутись кульмінація — нічний політ. Якщо все пройде успішно, проектанти почнуть будувати другий літак — аби вже у 2010-му перелетіти на сонячній енергії США та Атлантику. У травні ж 2011-го Андре Боршберг та Бертран Пікард мають полетіти навколо планети — Тропіком Рака. На кожному з північних континентів заплановано по одній посадці — для зміни пілота та презентації Solar Impulse громадськості, науковцям та урядам. Кожен переліт триватиме чотири—п’ять днів, що вважається максимумом для одного пілота.

Як тільки розробникам вдасться досягнути максимальної ефективності сонячних батарей літака і зробити його конструкцію ще легшою, Solar Impulse зможе транспортувати двох пілотів протягом триваліших перельотів. І лише тоді навколосвітній політ літака на сонячній енергії стане реальністю.

Резонне запитання, що може виникнути у кожного, хто по чує про Solar Impulse — навіщо це все? Адже поставити на масове виробництво подібні літаки — це перспектива щонайменше 10—30 років, навіть для просунутої Європи та США. Відповідь на це питання керівники проекту — Андре Боршберг та Бертран Пкард — дають завжди одну:

— Для нас це дуже важливий виклик. Здавалось би, це неможливе й беззмістовно, та насправді «Сонячний Імпульс» — дуже важливий проект для всього людства. Якщо в нас вийде створити літак, здатний літати на сонячній енергії і вдень, і вночі з двома льотчиками на борту, — це буде меседж для всього людства: ми можемо! Solar Impilse розробляється насамперед для зміни філософії споживання енергії. Ми хочемо донести до людей думку, що відновлювані джерела енергії можна використовувати дуже ефективно.

ДОВIДКА «Дня»

Бертран Пікард — відомий учений, психіатр та дослідник, вважається одним із «батьків» Solar Impulse. Його ім’я назавжди вписане в історію людства, як і три покоління сім’ї Пікардів, оскільки ніяка інша родина так не вплинула на світ досліджень, як Огюст, Жак та Бертран Пікарди. Бертран прославився в 1999 році, коли вперше в історії здійснив беззупинковий навколосвітній політ на повітряній кулі (проект Orbiter-3), а також разом з Браяном Джонсом побив рекорд з найдовшого польоту в історії авіації (за тривалістю та відстанню). У своїй дослідницькій діяльності Бертран Пікард прагне поєднати науковий спадок його родини, гуманістичне бачення світу та пристрасть до Великих пригод. Його дідусь, Огюст Пікард, друг Ейнштейна та Кюрі, відомий винаходом герметизованої кабіни та стратосферичної повітряної кулі, на якій він вперше в історії людства вилітав за межі атмосфери (понад 16 000 м.) та першим із людей побачив Землю в її округлості на власні очі. Пізніше він винайшов революційний підводний батискаф і разом із сином Жаком у 1953 році здійснив перші занурення на глибину 3150 м. Жак Бертран досягнув найглибшої точки у світі — занурився у Маріанську впадину на понад 10 000 м. Саме він виявив на такій глибині рибу, що стало доказом існування океанічних течій між морським дном та поверхнею. Також Жак Пікард створив перший у світі туристичний підводний човен. У ХХІ столітті нескінченна родинна пригода триває з онуком та сином Бертраном і його дітищем Solar Impulse. Бертран Пікард не лише навчає команду, а й надихає її своєю філософією «екоманії» та духом новаторства.