Телепузики: нова загроза
Сьогодні традиційно відзначають Всесвітній день захисту дітей. Але, оберігаючи дітей від злиднів і голоду, суспільство зовсім забуває про іншу глобальну загрозу — інформаційного характеру. Звучить апокаліптично, а діє ще страшніше. Бо принцип «ми складаємося з того, що ми їмо» можна застосувати і щодо інформації. Виходить, що наша свідомість складається з того, що ми сприймаємо, або з того, що нам нав’язують. Особливо це зачіпає дітей. Їх іще не сформована психіка, позбавлена будь- яких «фільтрів», — найкраща здобич для інформаційного непотребу. І найгірше те, що засоби, аби дістатися до підростаючої свідомості, обираються найвлучніші — мультфільми. Виявляється, не тільки Юнг розумів, звідки всі ми родом.
Знову доводиться звинуватити в усьому всюдисутню глобалізацію, американізацію і тому подібні зашорені цивілізаційні процеси. Усе-таки хай би і «Черепашки ніндзя», але українські, рідні. Між іншим, коли мова заходить про «шкідливу» для дитячої психіки анімацію, усі чомусь завжди в першу чергу згадують черепах-мунтантів із їхніми, між іншим, зовсім неформатними як для США іменами митців доби Відродження. А тим часом загроза, як виявилося, наступає зовсім з іншого боку... Наші партнери по «Євро- 2012», поляки, вбачають у дитячому фавориті останніх років — серіалі «Телепузики» пропаганду гомосексуалізму. Серйозне занепокоєння у польських можновладців викликав герой Тінкі-Вінкі: усе вказує на те, що фіолетовий дитячий кумир чоловічого роду, окрім його улюбленої сумочки занадто жіночого фасону. Якщо припустити, що причина для занепокоєння все ж є, то людству час бити в дзвони. Адже програму дивляться діти у 120 країнах, «Телепузиків» транслюють понад 60 телекомпаній, серед них — гіганти ВВС (Великобританія), Canal+ (Франція), Kinderkanal (Німеччина), PBS (США), IBA (Ізраїль), KBS2 (Корея), ABC (Австралія). Для розслідування таких недвозначних ознак гомосексуальності паралонових телевізійних створінь у Польщі підрядили спеціальну урядову комісію із захисту прав дітей. Досвідчені психологи комісії мають визначити, наскільки поведінка персонажів серіалу є характерною для людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією і, врешті-решт, вирішити долю програми на польському телебаченні. У разі негативного для телепузиків висновку їх просто викинуть з ефіру.
Дивно спостерігати, як така, здавалося б, найнепорочніша частина масової культури стає об’єктом впровадження маніпулятивних технологій. Хоча той, хто «запускає» свою пропаганду через мультфільми, чинить далекоглядно. Найефективніше утовкмачення певних цінностей, ідей, переконань відбувається саме в дитинстві. Таким чином, дитячі мультфільми часто стають інструментом зовсім недитячого впливу. За російською анімацією таке помічено вже давно. Можна звернутися хоча б до змісту «Князя Владимира», так званого православного блокбастеру, що вийшов на українські кіноекрани порівняно недавно. Тут у дуже доступній для дитячої свідомості формі вся історія переказана у специфічному форматі, від особи, так би мовити, старшого брата. Ще б пак, адже це перший у російській історії анімаційний фільм, який благословив Патріарх Московський і всея Русі Алексій II. Політичний підтекст — як на долоні. «Це твоя історія!» — пафосно твердить анотація. Саме так українські діти починають знайомство з чужою своєю історією.
Проте найбільше нарікань про негативний вплив на свідомість дітей звучить у бік мультфільмів із елементами агресії. До категорії таких відносять найчастіше уже згаданих «Черепашок», серіал «Том і Джеррі», «Трансформери» і тому подібних мутантів, обертнів і космічних істот. Там обов’язково ненавидять одне одного, вистроюють хитромудрі плани понівечення, підпалюють, підривають і гамселять з усієї сили. Звичайно, поведінка улюблених героїв просто не може не вплинути на незахищену дитячу уяву. А тому всі жорстокі, хоча і мальовані розправи із застосуванням здоровенних кувалд і динамітів і використанням прийомів у дусі інквізиторства, одразу впроваджуються в реальне життя «маленькими глядачами». Усе це могло б здатися моралізаторством, якби не свідчення науковців. «У деякій візуальній голівудській продукції забагато агресії. Це пов’язано з тим, що вона спрямована переважно на масового споживача і на підживлення примітивних інстинктів людей, — коментує Олександр Губенко, головний редактор журналу «Практична психологія та соціальна робота». — У мультфільмах типу «Том і Джеррі» або «Черепашки ніндзя» момент агресивності, жорсткості, а іноді навіть жорстокості досить вагомо присутній. Це впливає на свідомість і на підсвідомість дітей. Висока агресія, що спостерігається у підростаючого покоління у Західній Європі, Америці, яка іноді навіть виявляється у насильницьких діях, пов’язана в тому числі з впливом подібної масової продукції. Ця тенденція абсолютно беззаперечна. Через дитячі мультфільми транслюються і поміщаються у підсвідомість агресивні стереотипи, навіть тоді, коли у мультику це робиться жартома. Насправді ж пов’язані з деструкцією дії абсолютно не жартівливі. І коли ці дії повторюються багато разів, з часом вони перетворюються на підсвідомі стереотипи, які можуть перетворюватися у дії реальні (згідно з механізмом ідеомоторного акту, коли думки перетворюються в дії). Агресивні стереотипи бомбардують психіку із підсвідомості. І якщо психіка і саморегуляція слабка, а в 12—14 років це саме так, то говорити про зв’язок агресивних стереотипів і агресивної поведінки доречно. Звичайно, краще виховувати дітей на добрих, м’яких, гуманних мультфільмах. Це, до речі, ближче нам навіть за ментальними особливостями».
Очевидно, український продукт, навіть з точки зору ментальної близькості нашій свідомості, був би більш прийнятним для українських малюків. Саме у 90-х вітчизняні мультиплікатори творили переважно у фольклорному ключі. Та, на жаль, якраз із того часу українська анімаційна індустрія переживає глибоку кризу. Хоча у далеких 70-х роках українське анімаційне кіно вважалося одним з найкращих не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й в усьому світі. Про це свідчать численні нагороди наших мультиплікаторів на світових анімаційних фестивалях. Але хаос 90-х поглинув і мультики — вже традиційно Україна втратила найталановитіші кадри, державні студії простоювали, а приватні займалися іноземними замовленнями. Тільки у 2003 році було створено державну анімаційну студію «Укранімафільм». На чолі з українським анімаційним гуру Віктором Слєпцовим «Укранімафільм» встиг випустити ряд мультфільмів, серед яких «Ходить гарбуз по городу», «Рукавичка», «Тополя», «Покрово-Покровонько», «А в нашого Омелечка...». Але кілька місяців тому, у 2007 році, вона припинила своє існування через недостатність фінансування.
Зараз українську анімаційну індустрію відроджують молоді ентузіасти. Зокрема, Зоряна Занюк, керівник студії «Арт-відео». Зоряна стала автором проекту «Кіт Викрутас», який, звичайно, не дотягує до поняття «якісний анімаційний продукт», але став першою спробою використання маркетингової стратегії продакт-плейсмент (реклама товару в кіно- та анімаційній продукції) у вітчизняній мультиплікації. Спершу кіт, створений за допомогою комп’ютерної графіки, з’явився на регіональному телебаченні — львівському каналі НТА, але згодом він уже став завсідником телеканала ТЕТ. «В Україні налічується кілька десятків анімаційних студій, які продукують або рекламну анімацію, або працюють на засадах аутсорсингу. Про анімацію як про індустрію сьогодні мова узагалі йти не може, адже для цього потрібна підстава, — коментує українську анімаційну індустрію на прохання «Дня» Зоряна Занюк, — нічого не може бути з нічого. Справа в тім, що анімацію ніколи не можна розцінювати лише як один із напрямів бізнесу. Це складова культури держави, така ж, як театр, кіно чи, скажімо, спорт. В Україні на сьогодні немає жодних передумов для розвитку анімації. Якщо у Росії із державного бюджету виділяються сотні мільйонів доларів на реалізацію анімаційних проектів та започатковано кілька державних анімаційних програм, то в Україні про таке навіть не говорять. У країнах Європи на законодавчому рівні зафіксовано відсоток національного анімаційного продукту, який повинні транслювати телеканали, і складає він від 5 до 30%. Це є реальним підґрунтям для розвитку анімації. Для українських каналів дешевше закуповувати іноземні мультфільми, ніж замовляти виробництво своїх, адже останнього у них ніхто не вимагає.
Так склалося, що анімаційний проект студії «Арт-відео» є на сьогодні єдиним українським анімаційним проектом. Це спільний плід гарних ідей, наполегливості й бажання колективу студії, поєднані з готовністю торгової марки «Комо» (Викрутас — це її бренд) до експериментів і нестандартних піар-ходів та далекоглядністю продюсерів телеканала ТЕТ. «Вечірній мультфільм з котом Викрутасом» більш ніж виправдав сподівання. Від першого дня появи його рейтинги зростали і продовжують зростати. Як і задумувалось, Викрутас став справжньою телезіркою і збирає стабільне ядро цільової аудиторії щодня. Уже виготовлено понад п’ятсот серій. У порівняні з періодом виходу в ефір рейтинг програми зріс більше ніж у десять разів. Зараз канал ТЕТ разом із студією «Арт- відео» готує необхідні документи для того, щоб взяти участь із цим проектом у щорічному телевізійному конкурсі «Телетріумф». Проект студії «Арт-відео» — «Вечірній мультик з котом Викрутасом», який уже понад півтора року транслюється на каналі ТЕТ, — єдиний на сьогодні український анімаційний серіал».
Звичайно, навряд чи комусь вдасться перевершити шедевр «Жив-був пес», а тим більше — засобами комп’ютерної графіки. Адже подібні мультфільми навіть не хочеться називати сухим словом «анімація» — такі вони теплі й душевні. Високотехнологічного виробництва ми ще навчимося, а от Захід навряд чи колись доросте до нашої «м’якості».
