Незрозумілий геополітичний обмін

Американські ЗМІ називали підписану позавчора в Харкові угоду про 30-відсоткове зниження ціни на газ у обмін на продовження договору оренди бази Чорноморського флоту РФ другою за місяць зовнішньополітичною перемогою Москви на пострадянському просторі — слідом за поваленням «неслухняного» Бакієва в Киргизстані. На думку, The Wall Street Journal, ця довготермінова домовленість за принципом «послуга за послугу» багато в чому відновлює вплив Москви на Україну. The New York Times вважає, що підписана угода є різким поворотом у зовнішній політиці України й перемогою Росії. Раніше тижневик Newsweek писав, що Янукович використовує своє президентство, щоб віддалити свою країну від Заходу, що влаштовує американського президента Барака Обаму. Як оцінюють в американських експертних колах і Вашингтоні угоду «дешевий газ у обмін на пролонгацію базування ЧФ РФ»? Чи в Білому домі реагуватимуть на рішення українського керівництва подовжити перебування російського флоту в Україні ще на 25 років? «День» звернувся за роз’ясненнями до експерта Центру за американський прогрес Самуеля ЧАРАПА, який зараз перебуває в Москві й спеціалізується на вивченні України та Росії.

— Вражає термін договору про продовження базування ЧФ РФ на 25 років. Ніхто раніше не говорив про такі грандіозні терміни. Якщо дивитися на стан Чорноморського флоту, то за цей час він перестане існувати як боєздатний підрозділ військово-морських сил РФ. Адже в планах міністерства оборони немає планів переозброєння або переоснащення Чорноморського флоту. Отже, з практичного погляду не дуже зрозуміло, чому Росії це потрібно. З геополітичного погляду це ще зрозуміло. Напевно, в Росії це вважають гарантією того, що Україна не буде членом НАТО.

Хотів би відзначити декілька моментів. По-перше, між підписанням і початком дії цього договору існує етап голосування у Верховній Раді. Це питання наразі не вирішене. По-друге, і це найголовніше, я впевнений, що в натовських документах немає статті, в якій говоритися, що країна, яка претендує на членство в Організації північноатлантичного договору, не може мати військової бази третьої країни на своїй території. Це автоматично не унеможливлює вступ до НАТО. Я хочу це підкреслити. З іншого боку, в Росії звучать голоси про незрозумілі геополітичні вигоди в обмін на дуже великі економічні поступки. І це при тому, що «Газпром» перебуває в досить плачевному фінансовому стані. Це стара тема: гроші в обмін на дружбу. Але, як і було раніше, в цій справі дружба — незрозуміла штука, якщо йдеться про гарантії невступу до НАТО. Я кажу це з погляду російської еліти.

— Чи готовий був Білий дім до такого повороту подій?

— Ми у Вашингтоні до цього готувалися. Ясна річ, що такі переговори йшли б або за Януковича, або за Тимошенко. Були такі ознаки, що вестимуться переговори про продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні. У цьому мало хто сумнівався. Але нас приголомшує термін продовження базування ЧФ РФ. І в цьому плані дехто буде просто шокований тривалістю терміну нової угоди. Але, в принципі, я не думаю, що варто чекати на якісь офіційні претензії. Бо це вільний вибір суверенної країни, й Вашингтон тут офіційно ні до чого.

— Пане Чарап, на вашу думку, чи відповідає дійсності висловлена тижневиком Newsweek у статті «Недруг, якого потрібно полюбити» думка, що американського президента Барака Обаму, який зустрічався 12 квітня з українським лідером, влаштовує те, що Янукович хоче віддалити Україну від Заходу?

— Я знаю про таку думку. Насправді це нісенітниця, коли вважають, що зараз немає такого українського лідера, який би наблизив свою країну настільки в західному напрямку, що Обамі довелося б прийняти якесь конкретне рішення. Насправді, це дуже далеко від дійсності. У Вашингтоні не відмовилися від стратегічного вибору на підтримку євроінтеграції України. І той факт, що українська адміністрація вирішила поліпшити відносини з Росією, ніяк не вплине на цю стратегічну ухвалу.

— Чи слід чекати, що якісь сигнали з боку Білого дому все ж таки будуть послані новій українській владі, зокрема щодо того, що не можна дуже далеко заходити у відносинах із Росією, йти від Заходу, підписуючи таку угоду з Москвою?

— Я не знаю відповіді на це запитання. Звичайно, термін продовження базування Чорноморського флоту на українській території ставить адміністрацію Білого дому в незручне становище. Але я не можу виключати, що у Вашингтоні були поінформовані про майбутній розвиток подій. Я пов’язую це з тим, що український президент нещодавно був у Вашингтоні.

Я вважаю, що Янукович не пішов би на цей крок, якби в нього був інший вибір. Судячи з дій нового президента та сформованого нового українського уряду, видно, що вони шукали будь-які можливості закрити бюджетну дірку. Дійсно, в Україні існує велика проблема. І тому нове керівництво не просто підписало цей договір, щоб зробити добре президентові Росії Дмитру Медведєву. Вочевидь, воно змушене було йти на такі кроки, аби отримати знижку ціни на газ. Скоріше за все, вони боялися, що країна виявиться банкрутом.

— Пане Чарап, на вашу думку, чи не позначиться цей поворот українського керівництва на схід на інтеграції України до європейських структур, згідно з проголошеними раніше пріоритетам нової влади?

— Не думаю, що останній розвиток подій вплине на переговори щодо створення Зони вільної торгівлі з Європейським Союзом і Договір про асоціацію з Євросоюзом. Ці питання не взаємопов’язані. До того ж я не думаю, що Європейський Союз скаже: ви підписали цей договір і ми зараз не зацікавлені в цих питаннях. Такий розвиток подій малоймовірний.

— Але, з іншого боку, Захід і США чекають від України реформ і постійно кажуть про це. А зниження ціни на газ навряд чи сприятиме реформам, особливо в енергетичному секторі.

— Подивимося, як це вплине на внутрішні реформи. Наразі це питання залишається відкритим. Ми стежитимемо за тим, як відбуватимуться переговори України з Міжнародним валютним фондом. Робитимемо оцінку нового бюджету, який зараз готується за новими газовими параметрами.