Тактика «масштабного торгу»

Перспектива членства України в ЄС залишається головною темою переговорів українського прем’єра Віктора Януковича на зустрічах з партнерами з країн Євросоюзу. Вкотре він порушив цю тему позавчора в Брюсселі на зустрічах з керівництвом Європейського Союзу. Україна бачить майбутню розширену угоду про співробітництво з Європейським Союзом як аналог європейської угоди про асоціацію, що передбачає членство України в ЄС, заявив Янукович, виступаючи на засіданні комітету Європейського парламенту із закордонних справ. «На нашу думку, нова угода має забезпечити перехід від принципів співробітництва й партнерства до принципів політичної асоціації й економічної інтеграції», — цитує Інтерфакс слова українського прем’єра. При цьому він зауважив, що «виконання Україною визначених новою базовою угодою зобов’язань має відкривати перспективи її членства в ЄС». Водночас прем’єр наголосив, що в Україні готові до компромісів з Європейським Союзом з цього питання, однак зазначив, що для кожного українця й кожного українського політика «принципово важливим є визнання того факту, що двері спільного європейського дому відкриті для України». Янукович також висловив розуміння, що визнання перспективи не є безумовною автоматичною гарантією самого членства.

Тим часом керівництво Євросоюзу обминає питання перспективи членства України. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу зауважив на спільній прес-конференції, що нинішній візит прем’єр-міністра України проходить «в дуже важливий момент у відносинах України і ЄС». І при цьому він більше акцентував увагу на майбутній угоді, яка, за його словами, «буде дуже важливою для двосторонніх відносин і зробить Україну і Європейський Союз ближчими один до одного».

Перебуваючи в Брюсселі, Янукович підтвердив тезу, що «сьогодні Україна не готова до вступу до НАТО». І при цьому прем’єр послався на те, що рівень підтримки українським населенням питання вступу до НАТО «залишається дуже низьким» і становить близько 20%.

КОМЕНТАРI

Як у Брюсселі оцінюють заяви Януковича щодо євроінтеграції і вимогу українського прем’єра внести положення про перспективу членства в Євросоюзі в майбутню угоду між ЄС і Україною?

Марек СІВЕЦЬ, віце-президент Європейського парламенту:

— Янукович показав себе як людина, яка підтримує стремління України приєднатися до Євросоюзу. Можна сказати, що його заяви в Брюсселі були конкретними й непропагандистськими.

Що стосується перспективи членства України, то в Євросоюзі дискутується не питання членства, а якість договору, щодо якого ведуть переговори ЄС та Україна. Ми як члени Європарламенту підтримуємо ідею, що нову угоду потрібно назвати договором про асоціацію України, а не лише про співробітництво. Тепер потрібно цю ідею показати ширше, говорити з Європейською Комісією, а потім — з Радою Євросоюзу. У нас ще є час.

Щодо проблеми взаємовідносин між Президентом і прем’єр-міністром, то в Брюсселі звернули увагу на той факт, що новий міністр закордонних справ Арсеній Яценюк був разом з українським прем’єром. Я думаю, що це дуже хороша демонстрація єдності. Всім це сподобалося. Вважаю, що це новий крок у належному напрямку.

Що стосується реформ в Україні, то якість реформ і їх обсяг завжди буде важливою проблемою, і ми постійно запитуватимемо, чому не більше, чому не швидше.

Загалом, що стосується інтеграції України в ЄС, я думаю, добре, що цей візит відбувся, і прем’єр-міністр показав себе і до того ж відкривав представлену в Європейському парламенті виставку на тему «Голодомор в Україні». Це інший підхід до проблем історії. Це кращий підхід. Також новий підхід продемонстрував міністр закордонних справ Арсеній Яценюк — молода відкрита людина. Нині між Києвом і Брюсселем йдуть хороші переговори щодо нової угоди. І це найголовніше.

Чи є виправданою наполеглива тактика Януковича включити перспективу членства в майбутню угоду Україна—ЄС? І хто в Україні не готовий до членства в НАТО?

Олександр СУШКО , директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Як я розумію, тут немає суперечності між позиціями Президента і прем’єр-міністра. Обрана тактика так званого масштабного торгу за зміст угоди, який включає в себе постановку як обов’язкової вимоги з українського боку в тій чи іншій формі згадати про перспективу членства. Тут питання не стільки в тому, чи можна цей інструмент використовувати. Щоб скористатися ним, потрібен певний дипломатичний хист, аби не втратити набуте. У даному випадку Україна дійсно не повинна зараз здавати свою вимогу. Тому що за цією вимогою потім можна буде певним чином торгувати. У будь-яких суттєвих переговорах треба завжди вимагати більше, ніж можливо отримати. Тоді можна отримати щось. Якби Україна зразу, як радили деякі радники, ставила так звані реалістичні цілі, то вона не отримала б і цього. Безумов

но, треба вимагати більше, і в даному випадку вимога щодо включення в преамбулу угоди згадки про перспективу членства є саме таким дипломатичним торгом. Все одно Україні доведеться напевне поступитися цією вимогою на більш м’яку форму. Врешті- решт все зведеться до згадки, наприклад про політику відкритих дверей з боку ЄС. Для фахівців сьогодні зрозуміло, що прямого і чіткого посилання на перспективу членства сьогодні не буде. Однак відмовлятися від цієї вимоги з українського боку не слід. І це можна зробити тільки на кінцевому етапі і виключно в обмін на щось дуже суттєве.

Чи вплине така тактика на ЄС? Все залежить від того, чи українська сторона буде якісно проводити переговори, чи в складі української делегації будуть кваліфіковані фахівці за всіма напрямками і чи будуть вони консолідовано працювати, чи всі міністерства погодять проект більш конкретних директив по галузям. Зараз проблема українських переговірників полягає в тому, що Україна не сформулювала для себе пакет, який би складався із трьох компонентів. А саме — програми-максимум, прийнятної програми і програми-мінімум. Такої чіткої градації, на що ми можемо погодитися чи ні в таких чи інших питаннях, — немає.

Що стосується чергової заяви Януковича про неготовність України до вступу в НАТО, ми знаємо, хто в нас неготовий. Це власне — прем’єр- міністр і дуже багато інших політиків, причому не лише в таборі прем’єр-міністра. Питання в тому, що з боку політичної еліти немає критичної маси усвідомлення того навіщо, Україні членство в НАТО. І апелювання до народу представників тієї самої еліти виглядає нещирим. Вони просто ховаються за спину народу і ховають свою нездатність і безпорадність сформулювати стратегічні цілі і їх реалізовувати. Абсолютно не природно для тих, хто називає себе елітою, ховатися за спиною таких громадян, яких протягом десятиліть позбавили об’єктивної інформації про НАТО і насаджували фобії.