ФальSTART?

Здавалося, що після президентських виборів в Україні відносини між Києвом та Москвою мали стати більш прагматичними і приносити конкретні вигоди обом країнам. Однак цього поки не спостерігається. Натомість обидві сторони говорять про абстрактні речі. Після першого візиту в Росію новий «проросійський» Президент України Віктор Янукович у нагороду за перемогу над своїм попередником Віктором Ющенком від російських лідерів отримав лише пропозицію приєднатися до Митного союзу. Український лідер, мабуть, граючи роль чемного гостя, не став наполягати на виконанні власної передвиборної обіцянки: переглянути газові домовленості, щоб зменшити ціни на російський газ. Зате, як стало відомо згодом, чомусь виступив у Москві з ініціативою підписати у Києві новий договір між Росією й США про стратегічні наступальні озброєння (СНО) — START (абревіатура англійською мовою).

Заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман на брифінгу запевнила, що Москва «сприйняла з цікавістю ініціативу» Януковича. «Якщо американці будуть не проти, Україна, нарешті, стане тим мостом між Сходом і Заходом, про який завжди говорив наш лідер», — відзначила Герман.

Перший президент України Леонід КРАВЧУК вважає хибною ідею використання України в ролі моста між Сходом і Заходом. Він, зокрема, сказав «Дню»: «Ідея про міст була за часів мого президентства: Україна весь час виступає ініціатором і хоче стати саме мостом, а не реальною державою, яка займає якусь чітку позицію. Якщо ми зараз виступаємо з ініціативою стати безблоковою країною, то це знову ж пояснюється реалізацією ідеї стати мостом. Я завжди кажу, що міст — це споруда, а не земля і не держава. І по мосту завжди ходять. Якщо Україна, скажімо, буде територією, мостом, по якому ходитимуть і ті, і ті, то вона ніколи не стане реальною державою з реальною політикою, щоб ми могли говорити про завершеність цієї політики. А так ми завжди прислухатимемося до країн з одного боку мосту і з другого боку. А вони реалізуватимуть свої замисли, стратегічні інтереси з допомогою нашого моста. Тому я не сприймаю цю формулу моста, а сприймаю іншу формулу: Україна має остаточно визначитися у своїх стратегічних інтересах і з Європейським Союзом, і з європейськими структурами, прийнявши на Верховній Раді, як передбачено Конституцією, основи внутрішньої та зовнішньої політики. І ніякого моста нам не потрібно. Я не бачу сьогодні реальних можливостей бути позаблоковою країною. І хто цю позаблоковість, крім Росії, підтримає, я не знаю».

Про ініціативу Януковича говорили позавчора міністри закордонних справ України й Росії на спільній прес-конференції в Москві. Зокрема, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив: «Ми були б раді підписати договір із СНО між РФ і США в Києві». Водночас він зазначив, що остаточне рішення про місце підписання договору із СНО прийматимуть президенти РФ і США, виходячи з можливості скласти їхні графіки, відповідний час і місце для церемонії. Лавров також сказав, що у новому договорі про стратегічні наступальні озброєння підтверджені гарантії безпеки України, Білорусі, Казахстану.

У свою чергу, Костянтин Грищенко зазначив, що Україна зацікавлена в тому, щоб привернути увагу до цього досвіду й спонукати ті країни, що стають сьогодні предметом дискусії в Раді безпеки ООН та інших міжнародних конференціях, подивитися на реальний баланс своїх інтересів і подумати над тим, як рішення, пов’язані з дотриманням принципів нерозповсюдження, відповідатимуть їхнім інтересам. «Ми вважаємо, що сам факт підписання (договору з СНО) в Києві міг би бути важливим сигналом для тих країн, які ще перебувають на роздоріжжі, й сприяв би такий акт зміцненню режиму нерозповсюдження», — наголосив український міністр.

Старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон) Стівен ПАЙФЕР, який займається питаннями роззброєння, сказав «Дню», що у даному випадку не потрібно поспішати. «Перший пріоритет полягає у завершенні переговорів щодо нового договору, а після цього Вашингтон і Москва вирішать, де його підписувати. Якщо договір буде підготовлено в наступні кілька тижнів, то, звісно, місцем підписання стане Вашингтон, оскільки, як очікується, президент Медведєв візьме участь у саміті з ядерного роззброєння, який відбудеться у квітні», — сказав Пайфер.

Перший президент України не бачить нічого поганого в ініціативі підписати угоду про СНО в Києві. «Тоді б до України була прикута увага міжнародних організацій і мас-медіа, великих телекомпаній. Сюди б з’їхалося багато людей. Це — як Олімпійські ігри у політиці. Але це не означало б, що Україна могла б вирішити якісь свої питання. Ми просто були б на язику, на слуху, про нас би тоді говорили, знали б про наші особливості, наші сьогоднішні реалії. Це було б ефективно для України. Але неможливо, щоб це дало щось Україні з погляду реалізації її політики», — наголосив Леонід Кравчук.

Нагадаємо, що термін Договору СНО-1, що діяв з 1994 року, закінчився 5 грудня 2009 року. Влітку 2009 року президенти США й Росії підписали рамкову угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, що підтвердило наміри двох країн укласти новий договір.

КОМЕНТАРI

Євген КАМІНСЬКИЙ, завідувач відділу Інституту світової економіки та міжнародних відносин, Київ:

— Справді, часом буває так, що договір, який готується двома країнами, підписується в іншій. Скажімо, за президента Картера кемп-девідська угода була підписана в США, хоча мова йшла про план близькосхідного врегулювання. Тут для мене очевидним є одне: новому Президенту України потрібен імідж. І щоб зробити цей імідж, в хід піде все. Це буде дуже важко, оскільки допускаються помилки у висловлюваннях. Зазвичай президенти цього не роблять. Тому для нового Президента України Віктора Федоровича Януковича дуже важливо відновити імідж України, надати їй якусь привабливість. Ця заява про можливість підписання договору СНО між США та Росією у Києві є можливістю повідомити світу, що ми існуємо, і в такий спосіб підняти свій власний імідж чи власний авторитет. Це — перший аспект. А другий полягає в тому, що тут існує закономірність, така ініціатива є продуманою. Адже Україна справді стала першою у світі державою (не будемо говорити про обставини), яка добровільно відмовилась від статусу ядерної держави. При цьому особливо не спекулюючи і не вимагаючи, на жаль, чогось від зовнішнього світу взамін, у тому числі від Росії, яка одержала ту зброю, що була у власності України. Третій аспект, на мій погляд, зв’язує ці два докупи. Мова йде про те, що в ситуації, яка склалася сьогодні для України, неможливо говорити про те, що наші відносини з Росією можуть бути справді партнерськими і справді такими, які, зазвичай, будуються між рівними партнерами і рівними учасниками міжнародної системи. Хочемо ми цього чи ні, нинішня ситуація вимагає кланятися перед Росією, і нинішня влада кланятиметься дуже ревно. Мені здається, тут не обійтися без відносин на рівні васал-клієнт. Якщо нам вдасться добитися зміни таких відносин на справді прагматичні рівні відносини, я скажу, що відбулося диво. Але, на жаль, дива у політиці неможливі. Тепер ми впевнено йдемо у російському напрямку, і, на мою думку, поняття «європейський вибір» використовуватиметься час від часу тільки в тональностях створення іміджу привабливої країни. Не більше — не менше. А з Росією відносини будуть на рівні васал-клієнт. І в цьому полягає інтерес Росії. Росіяни зроблять нам великий подарунок: замість чогось конкретного, прагматичного і реального Росія нам спробує подарувати, якщо на це підуть Сполучені Штати Америки, світову славу держави, у столиці якої підписали нову угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Хоча рішення такого ще немає.

Самуель ЧАРАП, експерт із питань пострадянського регіону Центру за американський прогрес, Вашингтон:

— Все можливо, але я не думаю, що в дійсності новий договір про СНО буде підписано в Києві. Я навіть не знаю, коли він буде готовий до підписання. Якщо ця пропозиція якимось чином пов’язана з ідеєю, згідно з якою Україна стає безблоковою державою, тоді, на мою думку, будь-який президент буде уникати такої пропозиції. Так чи інакше, мені здається, що ця ініціатива є абсолютно останньою річчю, про яку мав би турбуватися Президент України чи його уряд. Так, важливо, щоб гарантії безпеки Будапештського меморандуму були повторені в новому договорі про СНО, але реальна загроза безпеці Україні походить всередині її власних кордонів. Україні потрібно навести лад у власному домі, бо інакше вона стане «мостом у нікуди», якщо використати американський політичний сленг. Я сподіваюсь, що візит Президента України Віктора Януковича для участі в конференції з роззброєння, що відбудеться на початку квітня у Вашингтоні, стане для нього можливістю підтвердити зобов’язання країни розвивати тісні стосунки зі Сполученими Штатами і його особисту відданість реалізувати серйозні реформи. Я сподіваюсь, що він зможе чітко довести, що дуже відрізняється від іміджу, що його бачать американці з преси.