«Власний досвід» і виклики часу

Ще кілька століть тому Китай був «землею обітованою» для Європи. Потуги китайського духу спричинилися до дивовижних результатів у культурі, науці, освіті. В постінформаційному світі ця мільярдна країна не загубила свого обличчя, позаяк вона має щось незмінне у своїй національній свідомості. Можливо, відповідь на запитання, чому Китай досягає таких висот, потрібно шукати у китайській «філософії», яка не є системою мислення постійних змін, натомість витворює апріорно незмінні константи життя, які жоден закон ні Ньютона, ні Ейнштейна не може спростувати. Безперечно, що релігійна мудрість із часом знаходить свій вияв у художній літературі, в естетичній ментальності.
О древня Хуанхе!
Багато літ
незмінно жовті води
колихаєш.
Та з кожним роком
втілення нове
твоя краса, я бачу,
набуває.
Я слухаю крізь пелену
дощу —
ріка шумить, кипить
біля загати.
Дивлюся — зеленіють
край води
тополі й верби
молоденьким листям!

На початку 2010 року журнал світової літератури «Всесвіт» підготував для своїх читачів подарунок: вийшов спеціальний номер, присвячений китайській літературі ХХ—ХХІ століть. Фактично, як і зазначено на обкладинці, запропоновано Альманах китайської літератури. Цей спеціальний випуск «Всесвіту» містить твори найвидатніших представників китайської літератури ХХ століття, які вже свого часу було опубліковано в журналі. Проте цей журнал-альманах дає можливість іще раз повернутися до того, що колись раніше, можливо, лишилося непрочитаним. Видання постає як компендіум і водночас як енциклопедія китайської літератури, як відображення особливого східного способу мислення. Це мислення не має розірваності зі світом природи (скажімо, в європейській культурній традиції від XVII століття суб’єкт (людина) і об’єкт (світ природи) поступово віддаляються одне від одного, а це призводить до того, що людські технології стають згубними і для людства, і для природного універсуму, оскільки людина втратила «міру речей»). Натомість у китайській традиції такого розподілу немає, кожен громадянин лишається в межах своєї відповідальності за «власний маленький простір». «Багато тисячоліть історичні та культурні традиції передавалися китайськими письменниками завдяки їхньому могутньому відчуттю національної й історичної відповідальності», — зазначає у вітальному слові до українського читача Чжоу Лі, Надзвичайний і Повноважний посол Китайської Народної Республіки в Україні.

Представлений альманах китайської літератури пропонує українському читачеві твори таких авторів, як Шу Тін, Гу Хуа, Ван Мен, Ай Цін, Лі Ін, Чі Лі, Мо Янь, Тьє Нін та інші. Є в номері й повість відомої сучасної китайської письменниці Ван Аньї «Дядечкова історія», яку для українського читача переклала Надія Кірносова, до речі, лауреатка премії імені Миколи Лукаша 2009 року саме за цей переклад. Передусім у спецвипуску представлено жанри оповідання, повісті, деякі поетичні фрагменти. Кожен твір по-своєму може бути наближений до української культури через усвідомлення спільних базових концептів людства: мораль, любов, терпимість, розуміння, шляхетність, етика...

У завершальній історико-літературознавчій статті цього випуску під назвою «Китайська література нового й новітнього часу», яку підготував для проекту Олексій Родіонов, доцент Східного факультету Санкт-Петербурзького державного університету (Росія), йдеться про панорамне осмислення розвитку китайської літератури в ХХ сторіччі на історико-політичному тлі. В статті вміщено низку доволі цікавих фактів, як-от: «На початку 1980-х років... у Китаї розпочався активний процес перекладів західної літератури. Після присудження 1982 р. Ґарсіа Маркесу Нобелівської премії особливу увагу китайської публіки отримали твори латиноамериканського магічного реалізму. Під їхнім впливом у Китаї виникла «література пошуку власних джерел» (Хань Шаогун, А Чен, Цзя Пінва, Таші Дава та ін.), яка прагнула через звернення до народної культури усунути розрив із традицією, що виник у результаті літературної і «культурної революції». Під впливом західного модернізму і постмодернізму в китайській літературі виникає авангард (у прозі — Ван Шо, Юй Хуа, Ґе Фей, Сунь Ганьлу, Лю Сола, в поезії — Бей Дао, Ґу Чен, Шу Тін, у драмі — Ша Єсін, Гао Сінцзянь, Лю Шуган) із притаманними йому експериментами з художніми засобами... Нині в Китаї з’являється близько тисячі романів упродовж року, кількість літературної продукції менших жанрів узагалі не піддається обліку».

Цей номер — перша ластівка, що має на меті зміцнити діалог між українською та китайською літературами.