Олексій АРБАТОВ: Розміщувані в Європі елементи американської ПРО не становлять безпосередньої загрози Росії

Керівник Центру з міжнародної безпеки Інституту світової економіки й міжнародних відносин Російської академії наук, доктор історичних наук Олексій АРБАТОВ має великий досвід роботи у сфері безпеки. З 1992 р. він був директором Центру геополітичних і військових прогнозів, а також працював заступником голови комітету з оборони Держдуми. Саме тому газета «День» звернулася до російського експерта з проханням роз'яснити ситуацію навколо запланованого розміщення елементів американської ПРО в Європі.

— Чи справді становить загрозу для Росії розміщення елементів американської протиракетної оборони (ПРО) в Чеській Республіці й Польщі?

— У тому аспекті, в якому зараз це намічається: десяток перехоплювачів всіх типів у Польщі, радіолокаційна станція в Чехії — усе це не становить жодної прямої загрози для Росії. Тому що, по-перше, кількість цих перехоплювачів дуже невелика порівняно з кількістю ракет, які є в Росії. А по-друге, за своїми тактико-технічними характеристиками перехоплювачі не можуть працювати на активній ділянці траєкторії. Вони можуть працювати в режимі наздоганяння. А всі російські ракетні бази розташовані північніше, ніж широта Польщі та значно східніше — або на сході європейської частини, або в Уральській області та за Уралом. Ні за дальністю, ні за траєкторно-швидкісними параметрами, ні за кількістю це жодної серйозної шкоди російському потенціалу стримування не спричинить. Інше питання, якщо це буде початкова стадія, після якої підуть інші стадії: розміщення перехоплювачів у великій кількості, розгортання перехоплювачів іншого технічного типу, які зможуть працювати на розгінній ділянці траєкторії або які можуть працювати навздогін. Розміщення перехоплювачів не лише в Польщі та Чехії, як зараз планується, а, скажімо, на півночі — в країнах Балтії, в Скандинавських країнах: у Норвегії, Ісландії або Фінляндії, якщо вона вступить до НАТО, — зважаючи на траєкторії прогнозованих гіпотетичних пусків, може в певний момент створити перешкоду тим ракетам, які знаходяться в європейській частині Росії.

— Чим тоді пояснити, що багато російських політиків, військових розглядають розміщення елементів американської ПРО в Чехії та Польщі як загрозу Росії? При цьому російський президент Володимир Путін навіть заявив, що у відповідь на розміщення Росія вживатиме адекватні й ефективні заходи?

— У нас головна людина, яка відповідає за національну безпеку й зовнішню військову політику, — це Путін. І він говорить, що ми вже зараз маємо систему подолання протиракетної оборони. Якщо слідом за першою чергою розміщення ПРО, щодо якої, до речі, питання також зовсім не вирішене (до того ж такі об'єкти будуються довго) з'являться плани розгортання подальших черг для інших районів і для іншого технічного типу, тоді Росія зробить, як сказав Путін, асиметричні заходи у відповідь, які будуть украй ефективні. Але ніякої паніки з приводу цих планів зараз на офіційному рівні немає. Інша річ, що висловлюються сумніви щодо обгрунтування цієї системи ПРО, яка офіційно пропонується Вашингтоном. Але з цього приводу можна посперечатися. Звичайно, до Північної Кореї це не має жодного відношення. Проте може мати до Ірану. При досить ранньому виявленні пуску іранських ракет ці системи, по-перше, можуть перехопити кілька ракет, які можуть уже зараз бути націлені на американських союзників в Європі, щоб прикрити їх таким чином. А в майбутньому, якщо через кілька років Іран створить міжконтинентальні ракети, то, працюючи на зустрічних курсах під різними кутами при ранньому виявленні пуску, навіть із Польщі ракети могли б перехопити одиничні запуски з території Ірану. Щоправда, це перехоплення в основному відбувалося б над російською територією. А це створює певні складності, які непогано було б нам із американцями обговорити. Ми зауважували, що вживемо асиметричних заходів. Нам необхідно було б американців розпитати, як вони мають намір перехоплювати й над якою територією здійснюватиметься перехват? Кому на голову падатимуть уламки перехоплювачів, які розганятимуться й матимуть дальність до чотирьох тисяч кілометрів? Кому на голову сипатимуться осколки перехоплених ракет, можливо, навіть з ядерними бойовими блоками? Тому що цього бояться більше за все, якщо Іран створить ядерну зброю. Ці питання потрібно було б усерйоз з американцями зараз почати обговорювати. Наскільки я розумію, цього не відбувається.

— Але ж американці навіть запропонували Росії взяти участь у планах з розміщення цих елементів протиракетної оборони... Але російська сторона чомусь одразу відмовилася. Військові й політологи на сторінках російської преси заявили, що цього не можна робити. Як ви вважаєте, чому з російської сторони немає готовності до співробітництва з американцями?

— Узагалі то, в нас є підписана 2002 року угода «Про засади стратегічних взаємовідносин», де між іншим є розділ, присвячений спільній розробці нових систем протиракетної оборони. Інше питання, що ця угода після того всерйоз не обговорювалася, не кажучи вже про виконання. Чому Росія дотримується такої негативної позицією в цьому питанні? Тому що не вирішено цілу низку серйозних питань. По-перше, співробітництво в такій делікатній і вагомій для національної безпеки галузі, як протиракетна оборона, можливе лише з військово-політичними союзниками. Причому найближчими. І недаремно американці навіть у НАТО, по суті, ні з ким всерйоз у цій сфері не співробітничають. Це дуже делікатна сфера. І США союзникам цього не довіряють. Навіть не співробітничають щодо створення ПРО з Великою Британією, на території якої є радіолокаційна станція, до того ж є пакт про створення ПРО. А що тоді говорити про Росію, яку ніхто до НАТО не пускає, й навпаки, всупереч нашим протестам, НАТО до наших кордонів наближається. Друге нерозв'язане питання — це реакція інших країн, зокрема Китаю. Для нас Китай — дуже важливий сусід, і ми не хочемо псувати з ним відносини, втрачаючи синицю в руці заради якогось журавля в небі, якого ніколи в житті не піймаєш, звичайно. А Китай однозначно приміряє на себе американські роботи в цій сфері й зазначає: це для того, щоб підірвати китайський ядерний потенціал. Вони порушують питання про те, якщо ми з американцями починаємо співробітничати в цій галузі, то що це означає — союз проти Китаю? Тому американцям потрібно поводитися зовсім інакше. І по відношенню до Росії й по відношенню до наших законних інтересів або ж залучати Китай до цієї роботи. Але американці розглядають Китай як головного свого ймовірного суперника в XXI столітті. І тут ще одна серйозна проблема виникає. У принципі, всі ці проблеми є легітимними для обговорення. Потрібно про це говорити. Але, ніхто всерйоз поки що не обговорює. Я вважаю, що Росія робить помилку, проявляючи таку пасивність. Нам варто більш активно обговорювати цю тему. Нам тут нічого боятися, оскільки американська позиція вельми слабка й потрібно їх розкручувати щодо всіх цих питань.