Микола БАГРОВ: Нову людину створить нова педагогіка

Микола БАГРОВ — ректор ТНУ, кавалер ордену Князя Ярослава Мудрого V ступеня, «Заслужений працівник освіти України», дійсний член Академії інженерних наук України, академік Академії наук вищої школи України. Працював вчителем, науковим співробітником, був першим секретарем Кримського обкому КПУ, працював у ЦК КПРС. З 1990 року він обирається Головою Верховної Ради Криму та фактично створює правові засади сучасної Кримської автономії. З 1994 року він повертається на роботу до ТНУ, 1999 року стає його ректором. Микола Багров — автор 150 друкованих праць, зокрема, 15-ти монографій. Днями Микола Багров відзначив своє 70-річчя. За багаторічний досвід роботи в системі освіти він накопичив багато знань і досвіду, яким поділився з «Днем».

— Миколо Васильовичу, часто доводиться чути нарікання на недосконалість системи освіти в Криму. Якщо можна виділити магістральні шляхи розвитку освіти для Криму, які напрямки та проблемні теми ви б виділили?

— Не секрет, що структура ВНЗ у Криму розвивалася спонтанно, без урахування не тільки потреб у кадрах, наявності бажаючих здобути ту чи іншу спеціальність, але і без урахування потреб економіки. Тому, насамперед, потрібно оптимізувати кількість і спеціалізацію ВНЗ. 2006 року в Криму було 146 філій вишів, 2007 року позбавлені ліцензії 43 вищих навчальних закладів, залишилося 103. Але і це не адекватне потребам кримського суспільства. Треба йти далі. Деякі розрахунки показують, що з урахуванням демографічного спаду Криму потрібно 10—20 вишів. По-друге, потрібно провести оптимізацію спеціальностей. Зараз ми бачимо невиправдане перенасичення ВНЗ і факультетів за напрямками економіка, правознавство, менеджмент. Структура спеціальностей у вишах повинна бути адекватною потребам економіки.

Я думаю, що для Криму також дуже важливий пошук свого шляху в освіті. Зокрема, виходячи з особливостей Таврійського університету та регіональних особливостей, слід посилити інформаційну та ноосферну складову системи освіти, зміцнити та модифікувати зв’язок вишів, насамперед університетів із економікою. Наприклад, я декілька разів пропонував створити на різних рівнях Центр стратегічних досліджень, потреби в якому очевидні. Але ми поки що, очевидно, просто не доросли до усвідомлення цього. По-друге, ми плануємо більш системно використати наукову спадщину Володимира Вернадського, чиє ім’я носить наш університет. У нашому університеті буде створено Центр ноосферної освіти, де будуть розроблятися як теоретичні, так і методичні проблеми ноосферного світосприйняття. Незважаючи на те, що цю проблему не можна назвати новою, однак наша наука, система освіти та практика тільки підходить до сприйняття важливості цієї проблеми, необхідності її вивчення та реалізації на практиці. Ну і по-третє, вся система освіти не може бути сталою, доки в нашому суспільстві не буде істотно підвищено соціальний статус вчителя.

— Які організаційні проблеми випробовує кримська система освіти? Якими повинні бути взаємовідносини в ланцюжку Міністерство — ВНЗ — школа — дитячий садок — учитель — учні, щоб освіта була, по- перше, ефективною, по-друге, адекватною потребам людини та суспільства?

— Я думаю, що не тільки для нашого університету, але і для інших вишів зараз головна проблема — це зниження рівня підготовки абітурієнтів. На жаль, нинішні реалії такі, що ВНЗ отримують першокурсників, які не готові до сучасної методики та організації навчання у вищій школі. Це серйозно впливає на рівень підготовки майбутніх вчителів. А далі за ланцюжком — школа буде отримувати слабших учителів, а вони випустять ще гірших абітурієнтів для ВНЗ і так далі, доки освіта не розвалиться остаточно. Або ж поки держава не схаменеться та не зрозуміє, що треба піднімати соціальний статус вчителя. Сьогодні, на жаль, на «вчительські» спеціальності конкурс найменший, і туди йдуть не найсильніші абітурієнти...

— Ваш університет — провідний ВНЗ у підготовці кадрів не тільки для Криму, але й для значно більшого регіону країни. Але у країні паралельно існує як брак одних фахівців, так і перевиробництво кадрів в інших галузях. Як цю проблему можна вирішити?

— Річ у тім, що сьогодні жодне з кримських міністерств не здійснює моніторинг потреби в кадрах тієї чи іншої спеціальності, потреби у випускниках вишів. А Міністерству освіти Криму підпорядковується всього лише чотири ВНЗ із понад ста, які працюють у Криму. До розв’язання цієї проблеми ніхто системно не брався. Про перевиробництво кадрів можна судити тільки опосередковано за кількістю випускників, що не зуміли влаштуватися на роботу та перебувають на обліку в центрі зайнятості. Ми поцікавилися. Випускників ТНУ там нараховується 46 чоловік. Від загального обсягу випускників це становить усього 2%. Якщо врахувати, що серед студентів перших курсів є 20—30% осіб, які погано піддаються навчанню, то результат не такий уже і поганий. Для того, щоб успішніше вирішувати цю проблему, в нашому університеті регулярно проводяться ярмарки випускників. Дуже допомагає працевлаштуванню те, що ми намагаємося на виробничу практику відправляти студентів за місцем їхньої передбачуваної роботи. На багатьох спеціальностях в університеті звичайною є ситуація, коли представники фірм заздалегідь розбирають майже всіх випускників до моменту захисту ними дипломної роботи, що свідчить про високу якість нашої освіти.

— Миколо Васильовичу, з вашим призначенням ректором ТНУ ВНЗ здійснив прорив у організації та рівні освіти. Розкажіть про той шлях, який Таврійський університет пройшов за останні 10 років...

— За останні вісім—дев’ять років колектив учених і викладачів університету значно удосконалив організацію та якість підготовки фахівців. Десять років тому на деяких спеціальностях не було ні затверджених навчальних планів, ні структурних схем підготовки фахівців. Зараз це міцно ввійшло до нашої практики, всі спеціальності акредитовані, 80 % спеціальностей акредитовані за вищим четвертим рівнем — «магістр». Нам вдалося поліпшити якість навчання студентів за рахунок підготовки викладацьких кадрів вищої кваліфікації, так, нашими викладачами за шість років захищено 451 кандидатська і 29 докторських дисертацій. Крім того, запозичуючи європейський досвід, університет став активно запрошувати кращих викладачів провідних вишів країни та світу — київських, харківських, а також ВНЗ із далекого зарубіжжя — Німеччини, Греції та інших країн. Ще одним важливим аспектом, що впливає на якість підготовки фахівців, є впровадження провідних інформаційних технологій, досить сказати, що на лекціях використовується понад десяти мультимедійних проекторів, а на навчальному сервері накопичено 27 тисяч електронних навчальних документів, включаючи методичні посібники, лекції викладачів і багато чого іншого. Велике значення для історії вишу має також те, що він став носити ім’я видатного вченого Володимира Вернадського, який був другим ректором нашого університету та здійснив великий внесок у становлення його як провідного вузу в усьому Південному регіоні. Останнім часом нашому вузу надано статус національного, що має велике значення для практики самоврядування та організації наукової та навчально-виховної діяльності.

— Який період вашого життя ви вважаєте найрезультативнішим?

— Формула мого життя досить проста — я скрізь створював. Моя діяльність чітко розділяється на три етапи. Перший етап — я працював вчителем і науковим співробітником. Другий етап — це партійна робота, і третій етап — наукова робота в Таврійському університеті. Я вважаю, що цей етап став найпродуктивнішим. Річ у тім, що після переходу на наукову роботу я сам собі сказав, що ніколи не буду брати участь у великій політиці, і досі я дотримуюся цього зарікання. Мене запрошували і до партій, і до державних структур, але я вирішив усього себе присвятити науці. І сьогодні я думаю, що це рішення було слушним. Крім захисту докторської дисертації, я підготував багато наукових праць, написав багато книг, я можу говорити про свою наукову школу в економічній географії. Але більше за все я пишаюся розвитком Таврійського університету та становленням його, як дійсно національного самоврядного вишу, що відіграє велику роль в економіці Криму та України, в підготовці кадрів на рівні ХХI століття.

— Сьогодні студентська маса — це конгломерат бюджетних і платних студентів. Який тип навчання перспективніший і вигідніший вишу та суспільству?

— Звичайно, найкраще було б, якби всі студенти були рівними, тобто, як раніше, бюджетними, але сьогодні фінансова система забезпечення ВНЗ така, що без платних студентів виші існувати не зможуть. Розумієте, як виш, так і суспільство тут стоїть перед дилемою, що коли суворо проконтролювати співвідношення 51% бюджетних студентів, то це підірве фінансовий підмурок існування філій ВНЗ, у результаті десятки тисяч студентів вимушені будуть шукати місце у приватних вузах. Внаслідок цього якість освіти тільки погіршиться...

— Нещодавно ухвалено рішення, про заміну вступних іспитів до вишів зовнішнім тестуванням. Тестування на іспитах — що хорошого в цьому і що поганого?

— Тільки зовні тестування здається більш ефективним. Хоч, можливо, воно здатне зробити якийсь внесок в боротьбу з корупцією на вступних іспитах, але щодо оцінки рівня та якості освіти тестування аж ніяк не може впоратися з завданнями викладача-екзаменатора. У всякому нововведенні бувають непомітні спочатку тонкості, які, можливо, зводять нанівець усі переваги. Так, і у зовнішньому тестуванні є наслідки, які ніхто, мабуть, не продумував. Наприклад, підготовка до тесту та підготовка з предмету — це різні речі. Якщо раніше математиків учили розв’язувати рівняння, то тепер будуть вчити підставляти можливе рішення в рівняння, тобто вгадувати відповідь. Погодьтеся, що це різні речі, причому не на користь якості освіти. Загалом, це може призвести до істотного послаблення рівня всієї підготовки до вступу. Існує й багато інших дрібних тонкощів. Наприклад, зникає диференціація тестів для різних спеціальностей, у нерівних умовах опиняються російськомовні абітурієнти у зв’язку зі скасуванням тестів з російської мові. Є також і певні сумніви в об’єктивності результатів тестування. Цілком імовірне збільшення рівня вимог до першокурсників- бюджетників усередині вузів.

— Миколо Васильовичу, дякую за відповіді. Редакція газети «День» бажає Вам довголіття та нових успіхів у розвитку української педагогіки та географічної науки.

— Я радий, що мої думки вам цікаві та комусь потрібні. Бажаю газеті «День» успіхів і зростання популярності серед читачів.