«Ми завжди були рок-гуртом, готовим експериментувати!»

Музиканти приїхали до України в рамках світового туру на підтримку свого нового студійного альбому Not Your Kind Of People. Крім пісень із нового альбому, Garbage зіграли свої відомі хіти: «I Think I’m Paranoid», «Why Do You Love Me», «Stupid Girl», а також бондіанівську «The World Is Not Enough».

Гурт Garbage було засновано в американському місті Медісон (штат Вісконсин) 1994 року. Дебютний однойменний альбом, який вийшов 1995 року, продемонстрував сплав оригінального в’язкого гранж-саунду з поп-мелодикою й електронними ефектами. Платівку було продано тиражем понад чотири мільйони екземплярів і двічі визнано платиновою в Австралії, Великобританії і США. Другий альбом Version 2.0 (1998) вирізнявся великим ухилом у бік електроніки й техно. Його було відзначено в номінаціях «Греммі» — «Альбом року» і «Найкращий рок-альбом». Beautiful Garbage — альбом, виданий 2001 року, було виконано в стилі їдкої сатири на сучасну поп-культуру, і він увійшов до десятки кращих релізів року, за версією журналу Rolling Stone Magazine. 2005-го Garbage випустили Bleed Like Me, який посів четвертий рядок у чарті Billboard Тор 200.

Після семи років музичної паузи учасники популярного рок-гурту довели, що перебувають у прекрасній концертній формі. Сьогодні цей колектив є одним із найяскравіших гуртів середини 1990-х і американською «іконою» альтернативного року. Склад гурту: Ширлі Менсон (вокал), Стів Маркер (гітара), Дюк Еріксон (бас-гітара) і Бутч Віг (ударні). Запальні й душевні на сцені, після виступу музиканти розповіли «Дню» про те, що їх спонукало повернутися до творчості, чим займалися в період «відпустки» і як знаходять спільну мову творчі натури.

Ширлі МЕНСОН: — Ми схвильовані тим, що повернулися на сцену! Мені взагалі здається, що тільки з віком ти розумієш свої привілеї як музиканта. Наприклад, сьогодні ми гуляли Петербургом із моїм чоловіком, за день до цього — Москвою. А два тижні тому були в Сантьяго, Чилі, у Римі, Парижі, Берліні... Ми подорожуємо такими місцями, де не кожній людині вдається побувати хоч раз у житті! Тепер у всіх нас з’явилася можливість оцінити те, що маємо, адже подорожі — найбільша перевага нашого ритму життя.

Дюк ЕРІКСОН: — Ми — щасливчики!

— Упродовж декількох років ви перебували в так званій творчій відпустці, і ось у травні відбувся реліз вашого п’ятого студійного альбому на власному лейблі Stunvolume. Кому належала ідея знову зібратися разом?

Ш. М.:— Напевно, мені... Хоча коли зателефонувала хлопцям, вони сказали, що якраз розмірковують над цим самим! Ми були дуже схвильовані самою можливістю створювати музику — і знову разом.

Д. Е.: — А ще, напевно, так зірки на небі розташувалися!

Ш. М.: — Також мотивувала пропозиція одного агента організувати наше спільне шоу з Los Angeles Philarmonic Orcherstra. Адже для нас це може стати втіленням нашої давньої мрії — виступити з яким-небудь національним оркестром світу.

— Це цікаві перспективи! Розкажіть про програму, яку підготували для української публіки. Вона відрізнятиметься від концерту, який давали в рамках літнього фестивалю «Просто Рок-2012» в Одесі?

Ш. М.: — Це буде абсолютно інший концерт!

Бутч ВІГ: — Там буде все: і пісні з останнього альбому Not Your Kind Of People, й улюблені багатьма суперхіти, для яких ми підготували нові аранжування, — вони лунатимуть значно цікавіше! На глядачів чекають сюрпризи!

— Як би ви описали ваші пісні з альбому Not Your Kind Of People тим людям, які не чули його, але знають вашу музику?

Б. В.: — Ми хочемо, щоб наша музика лунала по-новому, свіжо. Такі пісні, як «Stupidgirl», яка звучала п’ять тисяч разів, потребують нових аранжувань.

Ш. М.: — Також багато що залежить від публіки, адже в кожному окремому місті вона по-різному реагує на пісні. Інколи слухачі вже «розігріті», а іншого разу — потребують натхнення...

— 1998 року ви записали пісню «The World Is Not Enough» спеціально для 19-го фільму про Джеймса Бонда. Чи дивилися останню частину «007: Координати «Скайфол» і чи маєте намір створювати музичні композиції для фільмів?

Стів МАРКЕР: — Ні, нову стрічку про Бонда ще не бачили, але сподіваємося переглянути найближчим часом.

Б. В.: — Музика для фільмів — це те, що ми готові робити із задоволенням! І, безумовно, нам приємно, що наші пісні лунають у деяких стрічках.

— До речі, про фільми. Ви справжні «люди в чорному»! Навмисно одягаєтеся в одному кольорі?

Ш. М.: — Нам подобається цей колір.

Б. В.:— Ми відповідаємо один одному! Із роками дедалі більше стаємо схожими один на одного.

— Зізнайтеся, ви ніколи не шкодували про те, що назвали групу Garbage (у перекладі — «сміття»)?

Б. В.: — Ні, але я пам’ятаю, як ми підписували наш контракт в Америці! Тоді нам сказали: «Ваш альбом — чудовий, такі класні пісні, але назва гурту огидна»! Проте потім агенти змінили свою думку, сказавши, що Garbage ідеально відповідає тій музиці, яку ми граємо.

Д. Е.: — Так, після того, як ми продали чотири мільйони записів, можна і змиритися з назвою гурту.

— Ширлі, в одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що влаштували своєму сольному альбомові «пишний похорон, закопавши свої пісні щонайглибше, щоб їх ніхто й ніколи не почув». А як же ваші амбіції? Невже не сподобалося сольне «плавання»?

Ш. М.: — Я вважаю, що для всіх нас справжньою музичною любов’ю є наш гурт. Ми здолали всі труднощі, які виникали через безліч різноманітних причин ззовні... Ми чудово один із одним ладнаємо! Це дивно, адже небагато рок-гуртів можуть похвалитися такими взаєминами!

Єдиною причиною випуску кількох сольних пісень стало те, що наш колектив опинився в дуже непростому становищі. Це було викликано не амбіціями або бажанням почати сольну кар’єру, а певним розчаруванням. Компанія звукозапису негарно поводилася щодо нас як рок-гурту і щодо нашого бачення.

Тепер я вірю в те, що люди, які працюють разом, вкладають всю свою колективну силу, щоб вийшло щось захоплююче! Саме гурт — краще місце для амбіцій соло-виконавців. До речі, сольним артистом бути набагато легше.

Б. В.: — Гадаю, для всіх нас Garbage — це провідник до музичних експериментів. А ми завжди були рок-гуртом, готовим експериментувати.

— Ширлі, а чим іще займалися, крім випуску сольних пісень, упродовж шести років перерви?

Ш. М.: — Узагалі дуже багато подій сталося в житті кожного з нас за цей час... Я вийшла заміж, переїхала до Лос-Анджелеса, врятувала собаку. Відпочивала й дивилася телевізор! Те ж саме і з хлопцями, хоча, повірте, вони теж багато дивилися телевізор! (Сміється.)