Комітети розподілили...
Хто здійснюватиме парламентський контроль?Вчора Верховна рада, перед тим як піти святкувати новорічні свята, проголосувала постанову про комітети парламенту сьомого скликання. Визначеності по комітетам чекали ще минулого тижня, але влада і опозиція ніяк не могли розподілити посади. Не говорячи про те, що домовитися ще належало між собою — представникам «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи» з одного боку, Партії регіонів і КПУ — з іншого. Хоча, «регіонали» було придумали хитрий хід, зарахувавши комуністів до лав опозиції, щоб забрати собі більше комітетів. Але він не пройшов, особливо після того, як «червоні» дисципліновано проголосували за прем’єра Азарова. В результаті маємо наступні показники: 13 комітетів за Партією регіонів, 9 — за «Батьківщиною», 3 — за «УДАРом», 1 — за «Свободою», 2 комітети і одна комісія за КПУ, ще один комітет за позафракційним Володимиром Литвином. Тобто опозиції відійшло 13 комітетів, владі — 16 комітетів і одна комісія.
Не будемо вдаватися в подробиці, зазначимо лише деякі показові моменти. В переговорах, скоріше, домінували не державницькі позиції, а те, хто більше заволодіє «жирними» і контролюючими посадами у Верховній раді. Провладна Партія регіонів отримала головні комітети і більше всього — Комітет з питань бюджету (очолив — Євген Геллєр), Комітет з питань Регламенту... (Володимир Макеєнко), Комітет з питань транспорту і зв’язку (Борис Колесніков), Комітет з питань правової політики (Валерій Писаренко), Комітет з питань податкової та митної політики (Віталій Хомутиннік) та інші. Комуністи взяли собі Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин (Григорій Калєтнік). Напевно, вони знають що робити з землею в Україні? А ще Комісію з питань приватизації очолив... комуніст Євген Мармазов. Мабуть, щоб «акулам капіталізму» не дістались.
Єдиний комітет, де опозиція матиме більшість — Комітет з питань свободи слова та інформації, який очолив представник «Батьківщини» Микола Томенко. Перепало «Батьківщині» і деякі «смачні» комітети, наприклад, Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу... (Микола Мартиненко), Комітет з питань економічної політики (Андрій Іваничук). Традиційно залишився за опозицією і Комітет з питань європейської інтеграції (Григорій Немиря). Своєрідним досягненням для «УДАРу» є Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, який очолить Віктор Чумак. Ще «ударівський» Комітет — з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (Валерій Пацкан). «Свободівцям» дістався лише один Комітет — з питань екологічної політики... (Ірина Сех), але у них, як відомо, є посада заступника голови парламенту. Деталі можна подивитися на нашому сайті.
Чи стане парламент після розподілу комітетів ефективнішим? Навряд чи. Ми бачимо, що в умовах економічної кризи народні депутати пішли на збільшення кількості комітетів (плюс чотири). Проголосували всі фракції — 339 народних депутатів. В цій ситуації навіть більш зрозумілою є позиція Партії регіонів, який потрібно було задовольнити всіх бажаючих і роздати борги за формування більшості. Тут, до речі, вони віддячили за «хорошу» роботу Литвина, який очолив Комітет з питань національної безпеки і оборони. Як пожартував один з наших експертів, враховуючи «справу Гонгадзе», Литвин фактично очолив комітет з власної безпеки. Не дуже зрозумілою є позиція опозиції, яка заявляє про відсутність демократії в Україні, яка взагалі після виборів говорила, що покладе мандати, але, в той же час, вступила в гру з владою і торгувалася за комітети, пішовши на збільшення їх кількості. Чи зможе в таких умовах опозиція контролювати владу (під час свого вчорашнього виступу в парламенту лідер «УДАРу» Віталій Кличко серед іншого сказав, що «опозиція контролюватиме уряд і перевірятиме кожне його рішення на корупційну складову й шкоду для національних інтересів»)? А наостанок всі депутати вирішили піти на довгі канікули (повернуться в зал 10 січня)... В умовах кризи, як вони кажуть.
Сергій ТЕРЬОХІН, народний депутат України (ВО «Батьківщина»), екс-міністр економіки:
— Порушення бачу вже в тому, що голова комітету керує секретаріатом комітету, оскільки секретаріат комітету належить усій Верховній Раді, а не певній фракції.
Основне те, що голова визначає перелік питань, які належать комітету. Тобто є поширена практика, коли керівники комітетів навіть не реєструють подані депутатами законопроекти. Можемо припустити, що це виглядатиме так, що депутати від опозиції не дають своїх альтернатив під час ухвалення того чи того законопроекту.
Цікаво виходить і з двома комітетами, які очолили члени «Батьківщини», — Комітет економічної політики (Андрій Іванчук) та Комітет підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики (Олександра Кужель). Фактично ці функції раніше виконував один комітет, але тепер їх розділили, щоб дати опозиції більше посад на менш важливих місцях. А от такий комітет, як бюджетний, який є головним, Партія регіонів залишила в себе (його очолив регіонал Євген Гєллєр). Це важливий комітет для контролю ефективності розподілу коштів платників податків, які збирають. А також у нього є така приваблива функція, як щомісячний контроль над правильністю виконання державного бюджету. Раніше, наприклад 2007 року, цей комітет був у рухах опозиції, тоді це була Партія регіонів. Більшість комітетів залежить від бюджетного. Так, наприклад, яку б стратегію спасіння природи не вигадали в Комітеті з питань екологічної політики (Ірина Сех, «Свобода»), без рішення бюджетного комітету на ці проекти не буде видано ні копійки.
Окрім того, в опозиції мав би бути регламентний комітет. Він міг би частково захистити представників опозиції від надуманих переслідувань.
Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників:
— Опозиціонери, які очолили комітети економічного блоку, мають великий досвід. І, на мою думку, вони мають усі шанси впливати на формування української економіки. Співпраця з опозицією важлива і для влади, яка нині намагається всіма силами втримати економіку і пожвавити зростання ВВП хоча б до 3,6% від прогнозованих 0,5%. Крім того, великим позитивом є те, що Олександра Кужель очолила Комітет з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики. Гадаю, їй удасться посилити цю сферу. Вона змогла б сприяти послабленню тиску на малий та середній бізнес, полегшити доступ до кредитних ресурсів. Якщо в цій галузі вдасться переломити ситуацію, то це може допомогти зростанню економіки. Тим більше що новий голова Верховної Ради намагається бути толерантним і враховувати інтереси всіх. Такі економічні кроки, найімовірніше, будуть вигідні й опозиції, якій потрібно виконувати обіцянки, дані виборцеві і владі, яка змушена витягувати економіку.
Володимир ОЛІЙНИК, Партія регіонів:
— Збільшення кількості комітетів відбулося в межах того кошторису, який виділений на фінансування Верховної ради. Тобто витрачатися більше коштів не буде. Як депутат не одного скликання я знаю, що найкраще законопроекти треба відпрацьовувати в комітетах. В сесійну залу треба заходити з повністю обдуманим документом. Вибачте, коли в комітеті 20 чоловік обговорювати питання приходиться в одних умовах, коли 10 — в інших. Сьогодні обрали оптимальний варіант. Тим більше, всі фракції підтримали цю ідею. Навряд чи опозиція пішла б на те, щоб збільшили комітети для того, щоб задовольнити окремих людей. Вона стоїть на сторожі. В той же час, я не бачу зростання ваги депутата, якщо він очолює комітет, ти все одно депутат, твій голос такий же як і члена комітету. Просто у тебе збільшуються обов’язки.
Остап СЕМЕРАК, партія «Батьківщина»:
— Це не вперше, коли Верховна рада збільшує кількість комітетів від потреби задоволення якихось кадрових бажань. Коли ми починаємо дивитися на персональний склад, керівництво цих комітетів, то розуміємо, що так воно насправді і відбулося. Це стосується парламенту в цілому — і більшості, і опозиції. Хоча ми повинні розуміти, що будь-які рішення в парламенті приймаються більшістю голосів. Останніми роками влада не звертає уваги на думку опозиції, а приймає рішення одноосібно.
Коли ми дивимося на комітети, то є лояльні люди до міністрів, або люди, які мають бізнес. Лише декілька контрольних комітетів, які віддали опозиції виглядають більш-менш логічно. Умовно кажучи, комітет з аграрної політики знову віддали «регіоналу» Калєтніку, який має величезний аграрний бізнес. Ківалов знову залишився «смотрящим» над суддями. Я погоджуюся, що є певні незрозумілості щодо очолювання комітетів представниками опозиції. Але парламентська більшість до розподілу комітетів підійшла не з т. з. розвитку громадського суспільства і державно-демократичного будівництва. Очевидно, що комітети треба було поділити не за квотами.
Я не хочу критикувати В’ячеслава Кириленка, який очолив Комітет з питань культури і духовності, але це не є завдання опозиції, це функція влади — забезпечувати розвиток культури і духовності. Те саме стосується Комітету з питань науки і освіти. Це речі, стосуються перш за все влади, це її відповідальність, а опозиція має контролювати. Цей принцип порушили. Далі пішов квотний принцип розподілу. Що це за Комітет з питань інформатизації та інформаційних технологій? Опозиція повинна розуміти, що кредит довіри, яке надало суспільство, має певну межу. Через певний час люди почнуть аналізувати дії опозиції також. Звичайно, на керівництво комітетів не потрібно спокушатися.
Ігор ЖДАНОВ, політолог, президент Аналітичного центру «Відкрита політика»:
— Можна виділити декілька етапів. Перший етап — це розподіл комітетів між владою і опозицією. Зрозуміло, що опозиція не отримала всі комітети, які здійснюють контрольні функції. Наприклад, вона не отримала Комітет з питань бюджету, Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України як це було в 2007 році. Тоді був знайдений компроміс — модель, коли опозиція контролювала владу. Наприклад, коаліція була створена між БЮТ і НУНС, а бюджетний кометі очолив представник Народної партії, який не входив в коаліцію. Сьогодні влада не знайшла в собі мужності запропонувати опозиція комітети, які мають контрольні функції.
Другий етап — розподіл між опозиційними фракціями і, власне, персональні призначення. Тут більш-менш є адекватним представництво фракцій на чолі комітетів. Зрозуміло, що «УДАР» і «Свобода» — це нові парламентські партії, які висували ще невідомих в роботі людей. В «Батьківщині» інша ситуація. Тут було багато претендентів на посади. Частина з них очолила комітети. Наприклад, Комітет з питань євроінтеграції раніше очолював Тарасюк, тепер — це не менш відома постать Немирі. Сьогоднішня система влади сконструйована так, що попри намагання опозиціонерів, контроль закінчується там, де хоче того партія влада. Тим більше, повернення Конституції 1996 року суттєво зменшила контрольні функції не лише парламенту в цілому, а й окремих комітетів.
Зрозуміло, опозиція хотіла більше, а отримала стільки, скільки отримала. Можливо, потрібно було бути більш наполегливим. Але з 29 комітетів, опозиція очолила 13. Це приблизно припадає тому кількісному складу, який сьогодні склався в парламенті.
З комуністами «регіоналам» сам Бог велів ділитися. КПУ ніяка не опозиція. Вони голосували за прем’єра, значить, взяли на себе відповідальність за нього. Що стосується Литвина. Це персональна плата. Коли він був на посаді голови Верховної ради, то зробив багато для того, щоб проводити потрібні ПР законопроекти. Це така собі пенсійна відплата.
Є і декілька незвичних призначень. Той же Комітет у закордонних справах очолив Віталій Калюжний. Наскільки я розумію, тут одним з претендентів на посаду був Леонід Кожара, але його призначили міністром, тому «регіонали» терміново шукали ким його замінити. Особливо незвичних призначень я не побачив. Зрозуміло, що вже утворюються цілі династії. Наприклад, першим заступником голови парламенту є Ігор Калєтнік, а його батько «регіонал» Григорій Калєтнік очолив Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин. Можливо ще голова Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій Григорій Омельченко є несподіваною фігурою, а так більш-менш все зрозуміло. Але вкінці-кінці робота комітету залежить не лише від голови, а й від членів комітетів. До речі, наскільки мені відомо, тільки в Комітеті з питань свободи слова та інформації представники опозиції становлять більшість. Звичайно, можна сформувати більшість в комітетах, але як правило фракції розподіляють пропорційно по всіх комітетах.