«Нетрадиційний» газ — шанс для України

Угоду з компанією Royal Dutch Shell про розділ продукції (УРП) від видобутку на Юзівській газоносній площі, як повідомив наприкінці минулого тижня прем’єр-міністр України Микола Азаров, може бути підписано вже в четвер, 24 січня. 16 січня проект УРП щодо Юзівської площі (понад 7,8 тисячі квадратних кілометрів, розташованої на території Харківської і Донецької областей) погоджувала Донецька, а 17 січня — Харківська облрада. За словами прем’єра, промислова розробка цього родовища може за десять років дати Україні додаткові 8-10 мільярдів кубометрів газу на рік. В освоєння Юзівської ділянки, прогнозні ресурси якої оцінюються в 4 трильйони кубометрів газу, тільки на етапі геологічного вивчення планується залучити не менше 1,6 мільярда гривень інвестицій і 30 мільярдів — на етапі промислової розробки.

Ці запаморочливі перспективи не можуть не радувати. Але голова уряду невдоволений, тому що депутати Львівської й Івано-Франківської обласних рад досі не ухвалили рішення щодо Олеської площі, де відповідний конкурс виграла компанія Chevron.

Днем раніше в Харкові нещодавно призначений міністр екології й природних ресурсів Олег Проскуряков розповідав, що УРП щодо Юзівської площі планується підписати до кінця січня. Але до цього, за його словами, угоду між урядом України й інвесторами (компаніями Shell і «Надра Юзівська») буде розглянуто і затверджено на засіданні Кабміну. «Після цього, — роз’яснює Проскуряков, — розпочнеться складання техзавдання, геологічного завдання, проекту геологічного вивчення, включаться в роботу громадськість і органи місцевого самоврядування, екологічні організації — як громадські, так і державні. Проект розроблятиметься, потім — проходитиме всі стадії узгодження. Буде проведено велику кількість різних експертиз і лише після завершення всіх цих робіт буде закладено першу свердловину і почнуться розвідувальні роботи на другій».

Виступаючи на сесії облради в Донецьку, Проскуряков повідомляв: «У разі успіху пошукових робіт на цій ділянці (передбачається за перші п’ять років використати близько $410 мільйонів на буріння 15 свердловин), уже через п’ять-шість років ми вийдемо на видобуток газу в об’ємі кількох мільярдів кубометрів, через десять років дійдемо до об’єму в 10 мільярдів кубометрів, а на піку видобутку, через 15 років — до 20 мільярдів кубометрів газу на рік тільки на цій ділянці». За словами міністра, якщо надії виправдаються, то загальний обсяг інвестицій, зокрема в інфраструктуру, становитиме від $10 мільярдів до $50 мільярдів.

Не чіпляймося до деяких відмінностей у цифрах, що наводяться міністром і головою уряду. На нинішньому етапі, коли в країні немає ще жодної, навіть і розвідувальної свердловини, і ті й інші дані є доволі приблизними і мають здебільшого пропагандистське значення. Проскуряков це, мабуть, добре розуміє. «Звісно, є певні ризики, — говорить він. — Інвестор вкладає гроші і йде на цю територію після тривалого вивчення геологічного матеріалу. Ми розраховуємо, що зрозуміємо наш потенціал через три-чотири роки, тоді вже буде методика підрахунку ресурсної бази». Ось би й говорити про запаси, коли вони будуть досліджені і зрозумілі. Але як переконувати, не володіючи «справною» цифрою?

Міністр також уперше оприлюднив дані про принципи розділу продукції між Україною та інвесторами. «На періоді окупності проекту мінімум 31% виплачуватиметься державі, а потім, у міру зростання рентабельності і за оптимістичного варіанту розвитку, років через 15—20, коли буде пік видобутку — до 20 мільярдів кубометрів газу на рік, дійде до 60% державі». Як повідомив Проскуряков, «угодою передбачено зобов’язання Shell у пріоритетному порядку купувати товари, роботи і послуги українського походження. Реалізація проекту дасть додаткові підряди на багато мільярдів гривень виробникам Донбасу, створить нові робочі місця».

Виступаючи в Харкові, Проскуряков зазначив, що в угоді будуть зафіксовані вимоги до інвесторів щодо дотримання норм екологічної безпеки. Крім того, за його словами, Shell готова використовувати українські труби, якщо виробники забезпечать необхідні об’єми постачань без збитку для якості. «...Об’єм навіть розвідувального буріння, а тим більше — комерційного буде дуже великий, — продовжував міністр, — і нашим виробникам треба бути до цього готовими. Якщо вони будуть готові, буде використано максимальний відсоток труб українського походження — чи то бурильні труби, чи труби для будівництва як магістральних, так і місцевих газопроводів». Міністр уточнив: «В угоді прописується, що не менше 80% закупівель послуг, робіт, товарів — усе, що необхідно для ведення цього проекту, — буде українського походження. Це — робочі місця, розвиток економіки, соціальної сфери і, що важливо, зниження ціни на газ. Для промислового регіону це дуже важливо, тому що це — собівартість продукції, конкурентоспроможність товарів», — умовляв депутатів облради Проскуряков.

Як уявляється, про ціну газу говорити ще, м’яко кажучи, зарано. Немає поки що повної ясності і з трубами. Нагадаємо, що в червні минулого року Shell скаржилась Азарову на якість українських труб. «Оскільки газ залягає глибоко і в умовах високого пластового тиску, то стандарти компанії Shell до якості труб для такого буріння є дуже жорсткими, адже це критично важливо для безпечного проведення бурових робіт без збитків для населення, існуючої інфраструктури і довкілля. Ці стандарти вимагають від нас здійснювати закупівлю труб виключно у виробників, які можуть підтвердити свої можливості з виробництва такої продукції сертифікатами міжнародного зразка. Нині серед українських виробників трубних товарів немає підприємств, які повністю відповідають цим вимогам», — наполягали в Shell і висловлювали готовність перейти на труби українського виробництва, щойно буде досягнуто належної їх якості. У відповідь прем’єр запропонував створити спільну комісію для вирішення цього питання і провести випробування труб. «Якщо ми побачимо, що наші труби за якістю не підходять — завозитимемо», — погодився Азаров.

Але певні труднощі з локалізацією процесу промислового освоєння газових родовищ не йдуть у жодне порівняння з проблемами, які сторонам УРП, швидше за все, доведеться вирішувати під час і в результаті обговорення проектів видобутку нетрадиційного газу з громадськими організаціями, екологами і жителями відповідних регіонів. Перша «ластівка» вже прилетіла. Депутат від Всеукраїнського об’єднання «Свобода», голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики і природокористування Ірина Сех зареєструвала проект постанови про парламентські слухання цього питання у Верховній Раді. На думку депутата, видобуток сланцевого газу в Донецькій і Харківській областях (Shell наполягає, що поки що йдеться не про сланцевий газ, а про так званий газ твердих піщаників або нетрадиційний) може призвести до втрати стратегічних запасів підземних вод і забруднення річки Сіверський Донець.

Як вважає Сех, від територіальних громад приховують інформацію про ризики, пов’язані з видобутком сланцевого газу, а органи місцевого самоврядування позбавлені можливості впливати на ухвалення рішень. Зокрема, депутат вважає порушенням закону те, що представників Львівської обласної ради не було включено до складу Міжвідомчої комісії щодо УРП. Вона також нагадує, що проект угоди про розділ продукції, згідно з законодавством, повинен був надійти до місцевих рад у тримісячний термін після проведення конкурсу й оголошення переможця. За її словами, обласні ради так і не побачили тексту угоди. «Очевидно, уряду було що приховувати від територіальних громад і місцевих рад», — констатує народний депутат.

А в неділю УНІАН розповів про намір партії «Свобода» не дати Shell видобувати сланцевий газ на Юзівській ділянці. Із посиланням на харківську обласну організацію ВО «Свобода» повідомляється, що партія оскаржить рішення Харківської облради схвалити проект про УРП з Shell. Як переконаний народний депутат Ігор Швайка («Свобода»), видобуток компанією Shell альтернативного газу методом гідророзриву з використанням хімічних речовин може призвести до забруднення водоносних горизонтів і втрати підземних питних джерел. Як говорить депутат, «ми з Українською екологічною лігою готуватимемо позовні заяви і переходитимемо до акцій прямої дії».

Безумовно, екологічні аспекти видобутку нетрадиційного газу в Україні необхідно детально обговорити і проаналізувати на всіх рівнях: від Академії наук до сільських громад. Проте не можна не враховувати, що і Chevron, і Shell прийшли в Україну не лише з високими технологіями в області розвідки і промислового видобутку нетрадиційного газу, але й з екологічними стандартами, що удосконалювались у передових країнах, і особливо — в США, впродовж тривалого часу. Практично на всі запитання, що виникають у захисників природи, у компаній є відповіді у вигляді стандартів, апробовані в ході взаємодії з екологами у власних країнах.

У компанії не бояться дискусій, оскільки сповідують екологічно і соціально відповідальний підхід до розробки газових і нафтових родовищ і намагаються знайти взаєморозуміння з місцевими громадами щодо всіх питань, які хвилюють їх. У цьому «День» зміг переконатися під час семінару, проведеного Shell на початку вересня минулого року для українських журналістів, експертів енергетичної галузі й екологів. У дослідженні компанії «Діксі Груп», презентованому на семінарі, зокрема наголошувалось: «В Україні також звучить багато критичних зауважень на адресу видобутку нетрадиційного газу, зокрема — гідрорізриву. Але це питання помалу зміщується з площини екологічної оцінки і технологічного контролю до політичних дискусій, що ризикують перетворитись на маніпуляції. Одним із доказів того, що гідророзрив стає політичним питанням, є підтримка протестів проти нього з боку деяких політичних сил...».

Автори дослідження також вважають, що «проблемою, яка сприяє нарощуванню міфів в Україні, є слабка співпраця центрального уряду і місцевих органів влади з громадами. Незважаючи на те, що конкурсна документація для компаній (на участь в УРП. — Авт.) містила вимогу розкрити склад хімічних речовин, які використовуватимуться при гідрооазриві, уряд не поширює і не анонсує поширення цієї інформації». І тут думка «Діксі Груп», схоже, не дуже розходиться з позицією «політичної сили», що протистоїть нетрадиційному газу.

Олександр НАРБУТ, експерт:

— Для України небезпечний не сланцевий газ, а відсутність пошуку джерел диверсифікації постачання палива. Якщо якась політична домінанта, використовуючи нерозуміння ймовірності екологічних ризиків, візьме гору і над економікою, і над здоровим глуздом, то небезпека буде до нас як ніколи близька. Лише необізнані можуть говорити, що сьогодні у нас вже є ще одне, окрім російського, джерело постачання газу — з Європи. Навіть і пан Фірташ не вирішує питання постачання газу для своїх хімпідприємств окрім «Газпрому» і вищого керівництва Російської Федерації. А сланцевий газ якраз і є для України реальною можливістю диференціювати газовий імпорт, а то і зовсім від нього відмовитися. Що ж до політичної позиції «Свободи», то вона, як мені здається, базується на створенні максимально негативного резонансу щодо будь-яких дій нинішньої влади. Що стосується нетрадиційного газу або, як його називають фахівці, газу центрального басейну, то побоювання щодо видобування його компанією Shell я вважаю безпідставними. Ця компанія одна з найбільш високотехнологічних, вона володіє достатнім досвідом і рівнем компетенції для того, щоб нівелювати ризики на таких операційних процесах, як гідророзрив і використання хімічних компонентів, велика частина яких, як відомо, використовується навіть в харчовій промисловості. Що ж до компанії Chevron, яка виграла конкурс на Олеське родовище на заході України, то вітчизняним експертам під силу оцінити можливі загрози. Chevron досить авторитетна компанія. А «Свободі», яка, прийшовши до парламенту, дістала ширші можливості, ніж раніше, хочеться побажати політичного дорослішання. Вона має позбавитися від готовності спекулювати на всіх темах, включаючи й ті, які економічно надзвичайно вигідні Україні.