Дедлайн. Але нічого трагічного...
Валерій ЧАЛИЙ: «Змістовна відповідь має надійти від української влади як на зустрічах у Києві з єврокомісаром, так і на саміті в Брюсселі 25 лютого»
Європейські політики чи не кожен день намагаються донести український владі, що заважає нашій євроінтеграції. Буквально днями президент Литви Даля Грібаускайте в черговий раз нагадала Віктору Януковичу, який перебував в цій країні з візитом, що подальше затягування вирішення політично мотивованих справ щодо опозиціонерів може спричинити подальшу затримку підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Звичайно, європейські політики не завжди глибоко розбираються в українській політиці, наприклад, засуджуючи «Свободу», вони чомусь забувають про комуністів. Але це не виправдовує дії нашої влади, яка часто інтегрується у Європу лише на словах. Буквально вчора донести останні меседжи Києву приїхав комісар ЄС з питань розширення і Європейської політики сусідства Штефан Фюле. В Україні у нього була насичена програма: зустрівся як із владою, так з опозицією, побував в Кабміні та парламенті.
«Зараз ми говоримо про те, що треба рішучіше працювати щодо інтеграції України в Євросоюз», — сказав Фюле, під час зустрічі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим, зазначивши, що для цього необхідно вживати активніших заходів. Він також підкреслив неможливість одночасної економічної інтеграції України з Євросоюзом і іншими об’єднаннями. «Зрозуміло, що приєднання України до будь-якої структури, яка передбачає передачу можливості встановлювати тарифи й передавати торговельну політику наднаціональним органам, буде означати, що Україна більше нездатна реалізувати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС», — сказав Фюле.
А головне єврокомісар фактично виставив дедлайн Україні. «Ми говорили (з Азаровим. — Авт.) про конкретний спосіб досягнення результатів, про конкретні дії, які необхідні для того, щоб створити умови для підписання угоди про асоціацію між Україною і Європейський Союзом, що ж стосується строків, то вони нам також чітко зрозумілі — це листопад 2013 року, і я сказав про те, такі строки як грудень 2013 чи січень 2014 не існують», — підкреслив Фюле.
Наскільки це реально? «Ця риторика відбувається на фоні тиску Європейського союзу на чинну владу в Києві щодо дотримання демократичних стандартів Україною, оскільки це — необхідна умова для підписання такої угоди, — коментує ситуацію доктор політичних наук, професор Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Григорій Перепелиця. — Тиск поєднується з певними перспективами, — якщо Київ йде на виконання цих вимог — відкривається перспектива підписання Угоди про асоціацію восени наступного року, якщо Київ не йде — такої перспективи не буде. Президенту Януковичу про це нагадують, мабуть, вже в 20-й раз. Виникає така картина: куди би він не поїхав — він отримує той самий, фактично, ультиматум, що без виконання політичних умов — не буде підписання цієї Угоди. Думаю, що Київ не впорається з цими умовами. Адже вони зачіпають самі умови існування політичного режиму Януковича».
А ще Фюле наголосив, що підписання угоди про асоціацію залежить від України — української влади.
КОМЕНТАР
Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру Разумкова:
— Не думаю, що Фюле сказав щось нове. Адже ці сигнали поступали неодноразово. Вони стосуються певних орієнтирів, термінів і критеріїв, які потрібно досягти двом сторонам, але, в першу чергу, Україні. Це потрібно для того, щоб підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС на саміті «Східного партнерства», який відбудеться в листопаді у Вільнюсі.
Те, що називалися дедлайни, то вони очевидні, якщо керівництвом України не визначиться щодо важливості виходу на першу реальну стадію інтеграції з Євросоюзом. Це — стадія економічної інтеграції і політична асоціація, яка саме і буде вводитися після ратифікації Угоди про асоціацію. Навряд чи, в рамках попередніх домовленостей і форматів, можна буде вести мову після цих дат. Причини дві. Перша — подальше зволікання абсолютно непристойне і недопустиме. Угода вже парафована і проходить додаткові технічні процедури. Якщо перенести на майбутнє ці терміни, то постане питання про перегляд її тексту.
Стосовно очікувань виконання Україною реформ і так званих індикаторів чи критеріїв, які в неформальному плані передані українській стороні. Вони містяться у відповідному рішенні Ради ЄС від 10 грудня 2012 року на рівні міністрів закордонних справ. Сьогодні називаються три основних блоки і 19 «індикаторів», які не є новиною для двох сторін. Хоча, на мій погляд, терміни виконання по багатьом з них мають бути раніше. Особливо, це стосується політичних моментів, тому що Єврокомісія має запросити мандат від країн-членів на підписання цієї Угоди ще до літа цього року. Тому основні рішення повинні бути прийняті раніше моменту підписання.
Стосовно звернень єврокомісара в умовах непростої внутрішньополітичної ситуації в Україні, на фоні політичної, а радше, парламентської кризи. Це — не найкращий час, але чекати кращого не доводиться. Змістовна відповідь має надійти від вищого керівництва як на зустрічах в Києві з єврокомісаром, так і на саміті в Брюсселі 25 лютого цього року.
Стосовно умов, які неодноразово озвучувалися. Я не думаю, що тут мова йде про жорстке виконання всіх завдань до листопада. Загальний принцип, правила та кроки показали, що Україна поділяє ті цінності та підходи, які є в Євросоюзі, і які містяться в тексті Угоди про асоціацію. Тому я би не сприймав ці 19 індикаторів, як дуже жорсткі вимоги по часовим рамкам. Деякі можуть виконуватися і після підписання Угоди про асоціацію. Єдине — сьогодні потрібно прояснити готовність України, в першу чергу, української влади, щодо розробки дорожньої карти і виконання цих критеріїв. Хоча основні блоки — те, що стосується уникнення вибіркового правосуддя, прийняття виборчого кодексу і реформ, згідно порядку денного асоціації — треба робити вже в найближчі місяці. Тому, тут скоріше питання рішучих кроків і серйозної мотивації для української влади, яка має продемонструвати підтримку прагнень українського суспільства до європейської інтеграції.
