«Ви навіть не уявляєте, яку користь приносить Україні ваша робота»

Давно хотіла висловити слова подяки газеті «День»: її головному редактору Ларисі Івшиній та працівникам. На моє глибоке переконання, там працюють справжні патріоти, причому не такі, які битимуть себе в груди і рватимуть на собі вишиванку, як роблять деякі наші горе-політики, а ті, для кого Україна не порожній звук, для кого необов’язково демонструвати свою любов на камери (адже справжня любов не потребує афішування), ті, що роблять реальні кроки для того, щоб змінити ситуацію в країні.

Незважаючи на те, що особисто не знайома із колективом «Дня» (а лише з одним кореспондентом), я знаю усіх працівників заочно завдяки газеті та сайту, отже, мені відомо, що там працюють романтики, яким свого часу в Україні був Василь Симоненко, в Угорщині — Шандор Петефі, тобто люди, які вірили у щасливе майбутнє своєї країни і не боялися відкрито говорити правду. Можливо, дещо недоречне порівняння, адже обидва поети закінчили погано, але ми повинні пам’ятати, що своєю працею вони заклали ґрунт незалежності своїх країн. Я ж сподіваюся, що з газетою «День» все буде добре, і вона й надалі радуватиме своїх читачів цікавими публікаціями.

Колектив «Дня» щоденно здійснює важку і безцінну роботу: поступово, але дуже впевнено витягає Україну з прірви, у яку її свого часу загнав Радянський Союз та з якої вона вже впродовж двадцяти років не може вибратися. Газета «День» не втрачає-таки надії витягнути нашу країну з цієї багнюки. Ця робота, можливо, не дуже помітна пересічній людині (тій, яка погано знає українську історію, не здатна до аналізу), але в майбутньому матиме свої плоди, недарма ж кажуть: «Що посієш, те й пожнеш». Тож дуже скоро ми станемо свідками відродження України. Держави, яка стане членом Європейського Союзу, яка сповідуватиме принципи демократії і беззаперечної свободи особистості, в якій політичні репресії залишаться дуже далеким минулим, згадувати яке будуть хіба що шкільні вчителі історії, викладачі та науковці для того, щоб ніколи таке не повторилося.

Тож ще раз дякую вам, шановні працівники «Дня». Ви навіть не уявляєте, яку користь приносить Україні ваша робота, як позитивно вона впливає на людей та оточуючий світ. Здається, таку роботу має виконувати якесь державне видання, але диво — в нашій державі немає такого видання, ба більше, справжнього українського телебачення теж немає, адже для чого цій державі пропагувати українську культуру, літературу, музику, якщо вона у будь-який момент може перекупити російський продукт, неважливо який: або бойовик, що насаджує насильницьку психологію нашим дітям, або концерт так званих зірок російської естради, який немає нічого спільного ані з українською мовою, ані з нашими святами. Головне — пустити по «зомбоящику» російський продукт, і дуже добре, якщо це концерт Дмитра Хворостовського, але таке побачиш дуже рідко. На будь-якому українському телеканалі сьогодні не побачиш програм, які б пропагували героїчну історію нашого народу, які б розповідали про українські традиції, поширювали українську музику. Ну про що можна говорити... Процес витягання України з прірви доволі тривалий, але завдяки газеті «День» він прискориться. Тож дякую за те, що ви є.

Окремо хочу сказати про сайт «Дня» «Україна Incognita», роботу якого важко переоцінити, особливо про такі його рубрики, як «Сімейний альбом» та «Музеї он-лайн». Перша рубрика — літопис України. Це надзвичайно корисна справа, адже в наш час стає все менше свідків сталінських злочинів, зокрема Голодомору, масових репресій, ця рубрика доноситиме слова тих людей, які пройшли всі кола пекла Радянського Союзу, до молоді. Таким чином, наші діти знатимуть історію не лише з книжок, а й зі спогадів очевидців, що, звичайно, набагато корисніше. Щодо рубрики «Музеї он-лайн» — хочу зазначити, що це можливість потрапити до музеїв нашої країни та тих, що знаходяться поза її межами. В наш час, коли звичайний українець не може подорожувати власною країною за браком коштів (не кажучи вже про подорож Європою), онлайн-музеї дають людині уявлення про те, які є музеї, що в них експонується тощо, тобто розвивають особистість. Я вважаю, що ця рубрика мотивує людину здобувати гарну освіту і шукати по закінченні університету добре оплачувану роботу. Звісно, це складно, але я вважаю, що для цілеспрямованої людини немає нічого неможливого.