Фігура і простір
У Львові відкрили виставку Зеновія Флінти (1935—1988)
Експозицію розгорнуто у галереї Primus, що на вул. Лесі Українки, 16, і у ній представлено твори Зеновія Петровича Флінти пензля 1968 року. Виставку приурочили до 25-х роковин смерті живописця, графіка, майстра кераміки, заслуженого художника України, а організували її друзі Майстра і донька Ірина Данилів-Флінта — викладач кафедри академічного живопису Львівської академії мистецтв.
— Флінта виростав разом зі своїми колегами генерації шістдесятників та постшістдесятників, — розповів «Дню» історик мистецтва професор Роман Яців. — Закінчивши у кінці 1960-х Інститут декоративного та прикладного мистецтва, він проявив дуже цікаві індивідуальні риси, хоча ще залишався у межах школи, яку дали, дуже добре заклавши у своїх учнях, Роман Сельський і Карло Звіринський. Але він тоді, а з ним Андрій Бокотей, Іван Марчук, Петро Маркович, Любомир Медвідь та низка інших індивідуальностей, попри те, що колегували і спільно старалися протистояти (може, не дуже гучними акціями) офіційному мистецтву, розвивав свій шлях. Флінта зумів в одній особі поєднати велику пристрасть і захоплення керамікою, розуміння цього матеріалу і тяжіння до декоративного мислення у плані композиції. Він, до речі, вважався одним із найбільших авторитетів серед українських педагогів саме у плані методики викладів композиції як навчального предмету.
В подальшому розуміння формальних елементів компонування у Флінти поєдналося зі світоглядною платформою. Родом із Тернопільщини, він багато уваги приділяв широкому, відкритому горизонту і дуже тонко, поетично відсував рельєф, землю, і навколо того у Флінти вибудувалася ціла філософія.
— Він дуже любив такі мотиви, як людина і предметне або природне середовище, — зазначає Роман Яців, — і дуже часто оперував такими знаковими засобами, як фігура і простір, і обігрував цей мотив різними формальними засобами. А за тим всім стояла його висока вроджена культура, дуже відповідальне ставлення до колег і друзів. Він був надзвичайно чуйною людиною — любив музику, життя... Був дуже самозаглибленим — у нього не було якихось рвучких рухів чи вчинків... Мені пощастило з ним спілкуватися — це була взірцева людина для того, щоб орієнтуватися, якою гідною людина мала би бути.
Мистецтвознавці приділяли Флінті окреме значення, позаяк він справді мав неповторне творче обличчя.
Оглянути картини Зеновія Флінти можна до 16 квітня.
