«Закриття шахт може призвести до колапсу»

Чергова аварія на шахті — це черговий крик про допомогу. Донбас в цьому сенсі кричить із незавидною постійністю. В ніч з суботи на неділю на шахті «Щегловська-Глибока» в Макіївці стався «раптовий викид» метану, в результаті якого один гірник загинув, троє — шпиталізовані. За даними ДонОДА, на час аварії в шахті знаходилися 133 гірники, з яких 129 було оперативно виведено на поверхню. Роботи на шахті було припинено. За фактом аварії порушено кримінальну справу — винним загрожує 8 років позбавлення волі.

Це далеко не перший випадок загибелі гірників у Донецькій області, і, на жаль, не можна сказати, що останній. Поки вугільна галузь знаходиться в підвішеному стані. Ніхто не знає, що з нею робити і як вирішувати задачу: частину шахт приватизовано або взято в концесію, частина так і залишається на дотаціях держави, частина вже припинила свою роботу і призвела місцеві селища (які вони утримували) до занепаду. Немає грошей на модернізацію, немає кваліфікованих кадрів, немає бажання реформувати структуру, немає бажання позбавлятися від копанок. Мешканці невеликих міст бояться великих змін і переорієнтації, адже сьогодні точного плану того, куди ми хочемо рухатися, немає.

Закрити повністю виробництво — не вихід з даної ситуації. Це може призвести до ще більшого економічного й соціального колапсу. Раїса Бабченко, еколог-хімік, глава Макіївського міського центру Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна країна» впевнена, що дегазація шахт — це те, на що терміново слід звернути увагу державі. «Потрібно навести лад в тому, що у нас є, а потім братися за все інше. Гірники як і раніше вибухають. Тому дегазація шахт просто необхідна. Потрібно розвивати шахтний метан. Це, до речі, могло б бути альтернативою сланцевому газу, який сьогодні викликає багато питань».

Соціальні проблеми в цій сфері дуже серйозні. Права людини, трудове законодавство — дотримання цього викликає великі сумніви. Перед державою стоїть дилема: модернізувати галузь або спрямувати кошти на зарплати — про це говорили під час Академічних слухань з теми «Вугільна і металургійна промисловість: соціальні проблеми і перспективи», які пройшли в Донецьку минулої п’ятниці. Проте експерти впевнені: вирішення проблеми повинне прийти тільки завдяки спільним зусиллям держави, власників, і самих гірників — профспілок. «Якщо підприємство виконує містоутворювальну роль, то на ньому тримається вся соціальна сфера: школи, лікарні, дитячі садки. Немає підприємства — немає соціальної сфери. Альтернативи на разі немає», — говорить Елла Лібанова, директор Інституту демографії і соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України.

Провідні науковці-економісти розробили низку рекомендацій, які буде надіслано до профільних міністерств. Вони, зокрема, пропорують підвищити відповідальність за приховування нещасних випадків на виробництві, ввести в практику щорічні національні доповіді прем’р-міністра України «Про стан безпеки праці й охорони здоров’я працюючих», посилити соціальний складник у процесі приватизації вуглевидобувних і металургійних підприємств.

Але голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола ВОЛИНКО побоюється, що і ці рекомендації не буде використано. «Наука, яка дотується державою з «останніх» коштів, пропонує багато варіантів розвитку, але жодну з програм ще не було ухвалено, і можливо, не буде ухвалено й цю. Нині вугільної промисловості немає взагалі — вона планомірно знищується. Те, що сьогодні залишилося, складно назвати цим терміном. Про шахтарів зазвичай згадують в день виборів або коли трапляється велика трагедія. Передусім потрібно передивлятися оплату праці», — говорить він.