Війна зі «штатними» безробітними

Якщо вірити статистиці, то Україна сьогодні мало не попереду всієї планети за рівнем безробіття чи, точніше, за рівнем зайнятості населення. Лише у 5 з 34 індустріально розвинених країн світу, що входять до Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), рівень безробіття сьогодні не перевищує 5%. Це Південна Корея (3,1%), Норвегія (3,3%), Японія (4,1%), Швейцарія (4,3%) і Австрія (4,7%). У Росії безробіття у травні становило 5,2%. До того ж за даними цієї організації, середній рівень безробіття в тих самих 34 країнах в найближчих півтора року помітно не знизиться. У грудні 2014 року він становитиме 8% проти нинішніх 7,8%. На цьому тлі наша країна явно вирізняється. У червні рівень безробіття (від загальної кількості працездатного населення) в Україні знизився до 1,7% проти 1,8% у травні.

Щоправда, в абсолютних цифрах ці невеликі, здавалося б, відсотки вражають. У червні без роботи в країні залишалося понад 465 тисяч осіб, а в травні їх армія перевищувала півмільйона. Уявімо її, приміром, на київському Майдані Незалежності. На відповідній картині буде зображено величезну масу людей, дуже невдоволених життям і за певних обставин ладних на все. Навіть у тому разі, якщо за вимушене неробство належить допомога, на неї не шикуватимеш — воно лише трохи більш як тисяча гривень. І найгірше, що тому, хто шукає роботу, знайти її зовсім не просто: на 10 вакансій, за статистикою, припадає 59 претендентів.

Тим часом Міністерство соціальної політики, очолюване єдиним «зайдою» в уряді Миколи Азарова, — вихідцем з «Батьківщини» і головою партії, назву якої всі вже забули, Наталією Королевською, демонструє свою стурбованість долею безробітних. А також, не в останню чергу, ефективністю коштів, які витрачаються на їх утримання. Міністр навіть анонсувала нову філософію свого відомства. Вона має полягати в тому, аби надавати безробітним не допомогу, а роботу. «Обсяг допомоги по безробіттю у нас становить майже 6 мільярдів гривень, — констатує Королевська. — Торік він був приблизно п’ять мільярдів. Куди ж ми так дійдемо?». «У нас вже є штатні безробітні, які не шукають роботу, а отримують допомогу», — дорікає міністр своїм службам у розтрачанні бюджетних коштів.

Королевська не без гордості й без жодних сумнівів щодо реальності виконання наводить цільові показники, встановлені міністерством. Цього року належить працевлаштувати близько 490 тисяч безробітних, наступного — більш як 500 тисяч, а середню тривалість безробіття скоротити до 120 днів. Передбачається створити 30 тисяч робочих місць для неконкурентних на ринку праці людей (молоді, інвалідів, дітей-сиріт, самотніх матерів і навіть літніх людей). Королевська критикує регіони, де «навчання ведеться, а працевлаштування не настає», і висуває завдання: 90% тих, хто пройшов навчання в центрах зайнятості, мають отримати відповідні робочі місця.

Завдання висувати легко, важче їх виконувати. І міністр сподівається на «батіг». За її ініціативи Кабмін затвердив розмір штрафів. Платити їх доведеться бізнесові: якщо працедавець не подав вакансію до єдиної бази даних, якщо агентство не зафіксувало вакансію у своєму реєстрі чи бере плату за свої послуги з претендентів робочих місць, працює за кордоном без відповідної ліцензії. Штраф накладатиметься навіть за аутсорсинг усередині країни без спеціального дозволу.

КОМЕНТАР

Мирослав ЯКІБЧУК, голова Національного форуму профспілок України:

— Я б поставив Мінсоцполітики за його роботу незадовільну оцінку. А від самої Королевської звучить так багато всіляких заяв, які можна зарахувати швидше до піару, ніж до реальних справ. Сказати, що потрібно створювати робочі місця — і реально їх створювати — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Якщо сьогодні скорочують виплати бюджетникам, дотації і доплати, то про яке створення робочих місць можна вести мову? За рахунок чого і кого це можна зробити на фоні загального спаду виробництва і великого дефіциту бюджету? Сьогодні Європа і Америка витрачають мільярди і сотні мільярдів на програми працевлаштування людей. А в нашій державі навіть немає такої програми, не кажучи вже про кошти на її фінансування. Сьогодні з України триває відтік інвестицій, і ті західні компанії, які створювали нові робочі місця, йдуть з українського ринку через його непрозорість, величезну корупцію і тиск на бізнес. Отже, у Королевської голослівні заяви й більш нічого. Просто народові потрібно щось говорити й обіцяти. Нинішнє міністерство соціальної політики найгірше з усіх за той час, що я займаюся профспілковою діяльністю, і... напевно, у нього найслабший очільник.