Iван Франко і Коломия

Минулого року в місті Коломиї на Івано-Франківщині встановили пам’ятник Іванові Франку — на означення 156-ї річниці від дня народження й згадки про те, що великий Каменяр любив і відвідував це місто над Прутом. У ці серпневі дні, коли вшановуємо Великого Каменяра, там особливо людно.

За задумом авторів цього монумента — львівського скульптора Василя Гурмака, коломийського скульптора Василя Андрушка та архітектора Олега Пріля — Франко ніби рухається назустріч людям, сходячи сходинками з віків у сьогодення, й своїм вдумливим поглядом закликає до роздумів і нескореної боротьби за Україну, якими було пронизане все його життя.

Це один із небагатьох пам’ятників, біля якого справді хочеться зупинитися, постояти, подумки поспілкуватися з цією непересічною людиною. Скульптурну композицію побудовано так, що Іван Франко ніби справді йде собі Коломиєю, в одній руці тримаючи плащ, а другою спираючись на перила.

ПАМ’ЯТНИК КАМЕНЯРЕВІ В КОЛОМИЇ / ФОТО АВТОРА

Із цим містом він дуже тісно пов’язаний. Дослідники його життя й творчості підрахували, що Франко приїжджав до Коломиї п’ятнадцять разів. Тут він написав новелу «На дні», «Вільні сонети», «Думи пролетарія», «Веснянки». «Вічний революціонер». У Коломиї вперше було надруковано твори Івана Франка «Іван Вишенський», повість «Для домашнього вогнища», брошура «Що таке поступ» із критикою марксизму та перевидано ряд його книжок.

Уперше Іван Франко приїхав у Коломию 1 березня 1880 року. У своїх спогадах він писав: «Взимку 1880 року, не маючи ніяких засобів, щоб жити у Львові, подався я на село, в Коломийський повіт, де мав одержати приватну лекцію». Іван Франко їхав у село Березів Нижній до народного вчителя Кирила Геника, щоб підготувати його до екзамену. Поет приїхав до Коломиї на два дні раніше, де зустрівся з Ольгою Рошкевич і її чоловіком. Два дні Іван Франко перебував в оточенні подружжя Озаркевичів, вони навіть були на балу в ресторані й танцювали разом із Ольгою, багато спілкувалися, що потім породило непотрібні плітки... 4 березня Франко зустрівся з Кирилом Геником, разом вони поїхали до села вчителя. Дорогою зупинилися в селі Яблунові в заїжджому дворі. На той момент зайшов жандарм і, побачивши незнайомого чоловіка, попросив документи. А Франко приїхав до Коломиї по проїзному безплатному документу чужої людини, працівника залізниці. Своїх документів не мав, а оскільки Кирило Геник був під наглядом поліції, то його гостя заарештували й відправили назад до Коломиї. Франкові інкримінували причетність до замаху на війта села Москалівна, що біля Косова, який стався цими днями.

Слідство тривало до середини травня. Загалом Франко провів у коломийській тюрмі 98 днів, а потім повітовий староста наказав доставити його до місця призначення «шупасом», тобто етапом, щоб остаточно поглумитися над ним. 11 червня жандарм відвіз Івана Франка поїздом до Станіслава, звідти під наглядом доставили його до Стрия, а потім — до поліційної тюрми в Дрогобичі. У своїй новелі «На дні» письменник напише: «Цей транспорт по поліцейських арештах в Коломиї, Станіславі, Стрию і Дрогобичі належать до найтяжчих моментів в моїм життю»...

Згодом Франко ще не раз навідувався в місто понад Прутом з просвітницькими місіями. А ще він приїжджав до Коломиї на лікування, тут оперували і лікували його дружину. У Коломиї Іван Франко разом із Михайлом Павликом видавали газету «Хлібороб». Коломия була дуже близькою поетові.

Відомий коломийський франкознавець Іван Білинкевич розповідав, що Іван Франко навіть виношував ідею купити в Коломиї будинок відомого друкаря Михайла Білоуса й переселитися на постійне проживання. 1893 року до Коломиї приїжджала дружина письменника, щоб оглянути цей будинок на вулиці Грушевського, але не судилось... І лише через багато-багато років великий Каменяр «оселився» в тихому скверику біля коломийської Ратуші. Назавжди.