Хто знищує Львів?
У місті — тривале протистояння між забудовниками і чиновниками Управління охорони історичного середовища. «День» з’ясував: причина — в недосконалому законодавстві
«Уряд в особі міністерства культури виступає найбільшим руйнівником Львова, — про це ще кілька місяців тому заявляли заступник міського голови Львова Василь Косів та начальник управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко. — Проекти, які не погоджує управління, інвестори погоджують у столиці. Ідеться про музей «Арсенал» на вул. Підвальній, 5, внутрішнє подвір’я будинку № 10 на площі Ринок та забудову на проспекті Свободи 16—18. А це ситуація, яка вже у наступні роки може призвести до дуже складних наслідків, позаяк ідеться про елементарну відсутність планування міста, містобудування та й загалом стратегії розвитку».
— Не якісь вороги невідомо звідки, не якісь варвари, а підписи з Міністерства культури погоджують ці всі варварства у Львові, — особливо наголошує Василь Косів. — І така ситуація сьогодні по всій Україні, а боротися з цим можна лише завдяки максимальному публічному розголосу та залученню громадськості.
Не говоритимемо нині про всю Україну — продовжимо про Львів. Кілька днів тому в місті виникло ще кілька скандалів. Точнісінько навпроти входу у міськраду у будинку на площі Ринок, 16 пошкоджено опорну стіну фундаменту, а такі пошкодження загрожують цілісності будівлі, що є пам’яткою архітектури. Керівник вищезгаданого управління охорони історичного середовища заявляє, що заподіяв шкоду забудовник, який звів будинок на сусідній вулиці, Староєврейській, 9 і тепер поруч із ним будує ще й «Королівську броварню», для облаштування якої обрав частину підвалів будинку номер 16. Л. Онищенко стверджує, що роботи є незаконними, адже забудовник не надав ніяких дозвільних документів. Натомість власник будинку на Староєврейській, 9 Григорій Козловський заявляє, що має всі дозвільні документи, ба більше — радить усім бізнесменам Львова забути про таку структуру як управління охорони історичного середовища міста Львова і їхати за дозволами до Києва...
Поки тривають перипетії, не сидить склавши рук й холдинг емоцій «!ФЕСТ» (а це, нагадаємо, мережа концептуальних ресторанів), що у дивний спосіб поцяцькував будівлю на Сербській, 3, де розміщено Фабрику шоколаду, що також є пам’яткою архітектури, — на фасаді віднедавна «креативно» красуються ванна, умивальники та ринви, по яких начебто має стікати шоколад... Співвласники холдингу заявляють, що мають на це повне право, позаяк провели власним коштом реконструкцію будівлі... Знову ж таки, за словами Лілії Онищенко, без погоджень із міським управлінням.
«У Львові розташовано найбільшу кількість об’єктів архітектури, які охороняються ЮНЕСКО, і владі, вирішуючи будівельні питання, не потрібно про це забувати», — заявляє голова підкомітету з питань охорони та популяризації культурної спадщини Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Олександр Бригинець. Водночас констатує: схожі випадки нищення пам’яток архітектури є й у Києві. Народний депутат також говорить про зареєстрований у ВР законопроект, згідно з яким спрощується процедура забудови: «Якщо цей проект почне працювати, то нищення Львова значно посилиться...». Приваблива перспектива!
«Міська громада, а не те чи інше міністерство має у власності та користуванні територію з пам’ятками, історичними ландшафтами, громадськими просторами, — ще раз наголосила у коментарі «Дню» начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко. — Закріпивши за собою виключні функції погодження та надання дозволів на території історичних ареалів, міністерство культури не бере на себе відповідальності за стан культурної спадщини, що лягає на органи місцевого самоврядування, які не мають достатнього законодавчо закріпленого інструментарію для виконання такої важливої роботи. Останні законодавчі зміни погіршили ситуацію, їх вносять без консультацій та обговорень з місцевим самоврядуванням. Співпрацю зводять лише до контролю з боку міністерства роботи міської ради, а спільне обговорення важливих проектів просто відсутнє. Вимоги від міністерства щодо належного стану пам’яток на місцях без найменшого фінансового державного забезпечення виглядають некоректними. Треба, щоб був чіткий розподіл повноважень, делегування багатьох функцій органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування, тоді ж його можна і питати про результати. Вірю, що в департаменті культурної спадщини і культурних цінностей міністерства культури є висококваліфіковані спеціалісти, які готові до діалогу, а не протистояння».
