«Сторінки історії української еміграції»
У Львові триває виставка представників паризької та американської школи модерного мистецтва
В експозиції — сім полотен відомих у країнах Європи та Америки українських живописців. «Твори Олекси Грищенка, Темістокля Вірсти, Василя Кричевського (сина), Людмили Морозової, Миколи Неділка та Петра Магденка передано до Львівського історичного музею згідно з бажанням великої шанувальниці творів образотворчого мистецтва світлої пам’яті Лідії Боднарук, — розповіла «Дню» завідувач відділу історії української діаспори музею Ірина Давид-Трач. — Полотна потрапили до Львова з Фонду «Поміч Україні» при Суспільній службі українців Канади і представляють паризьку та американську школи модернового мистецтва».
— Ця виставка справді є подією, — вважає історик мистецтва професор Роман Яців. — Важливо, що за останні два десятки років в Україні відновлюється великий потенційний ресурс нашої історії мистецтва, який, здавалося б, був втрачений або штучно відсторонений від нашої свідомості. У світі українські митці дуже серйозно додавали до загального мистецького процесу формальних естетичних ідей, знахідок, які збагачували мистецький процес у всьому світі. Серед авторів полотен, якими збагатилися фонди Львівського історичного музею, — дуже імениті художники, які мали престижні виставки у різних частинах світу. Найбільш значущою постаттю, поза сумнівом, є Олекса Грищенко (1883, Кролевець, Чернігівська губернія — 1977, Ванс, Франція). Один із найвідоміших українських авангардистів. За кордоном позиціонував себе в основному як український митець. Видав багато книжок, де пояснює своє походження, світоглядне наповнення. Найбільших успіхів досягнув у Парижі — у знакових галереях, де виставлялися і Сезанн, і Пікассо, і Шагал, і багато інших художників. Його твори у світовому контексті дуже і дуже високо цінуються, час від часу з’являються на аукціонах і мають надзвичайно високі ціни. Але зараз говоримо про те, що йому вдалося досить глибоко культивувати проблематику кольору в живописі, й він залишається знаковою постаттю в усіх поважних мистецьких енциклопедіях.
— Є й інші автори, творами яких збагатився львівський музей, вони також дуже цікавими, — говорить Р. Яців. — Микола Неділко працював у манері постімпресіоністського малярства. Як і Грищенко, теж займався проблемою кольору, але трактував його по-іншому. У нього багато свіжих, абсолютно своїх, авторських поглядів на світло, чистоту, простір тощо. В історії українського мистецтва Микола Неділко залишився чудовим колористом і пейзажистом... Людмила Морозова — учениця нашого видатного майстра Федора Кричевського. Вона теж досягла великих успіхів і в тематичній картині, й у широкоформатних полотнах, де відображала побут, багато етнічних моментів сюжетного характеру. Темістокль Вірста (1923 р. н.), проживаючи з 1952 року в Парижі, увібрав смаки, звички й творчу манеру мистецького Монпарнасу. Його твори систематично виставлялися у відомій паризькій галереї Арлет Шабо, а також у галереях Швейцарії, Бельгії, Данії, Італії, Канади, США і навіть Японії. Є автором численних абстрактних композицій, його творчість відзначається яскравим колоритом, демонструє високі технічні можливості та багату мистецьку палітру.
— Такі подарунки, що їх зробила Львову пані Лідія Боднарук, безцінні, — ще раз наголошує професор Яців. — Знаю, що в українській діаспорі виникла така проблема, що молоді покоління, перебуваючи вже в зовсім іншому контексті (американізовані чи канадізовані), не завжди вміють надати належне значення колекціям чи архівам, не дуже дбають про ті матеріали, трапляється, викидають цілі архіви художників... Тому велика шана тим українцям, які з пошаною й розумінням ставляться до класиків, зберігаючи у своїх архівах навіть блокнотики митців чи окремі аркуші з записників... Такі артефакти можуть дати дуже багато для сучасних поколінь українців — щоби реконструювати великий досвід української культури у всьому світі.
Експозицію «Сторінки історії української еміграції» гармонійно доповнюють кілька комплектів одягу з колекції «Історичний одяг українки», яка прибула до Львова з Нью-Йорка. Авторками збірки історичного вбрання є члени 64-го відділення Союзу українок Америки Христина Воєвідка та Неоніла Тершаковець, які відтворили становий одяг українки на основі вивчення археологічних знахідок, письмових джерел та іконописних матеріалів (фресок, ікон, книжкових мініатюр).
