Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Свобода слова як «образа пророків»

Прес-клуб «Дня» відкриває нову рубрику про особливості роботи наших колег на Сході
16 вересня, 10:40
НА ФОТО — ДВАДЦЯТИВОСЬМИРІЧНИЙ ФРАНЦУЗЬКИЙ ФОТОЖУРНАЛІСТ REMI OCHLIK, ВІДОМИЙ СВОЇМИ ФОТОГРАФІЯМИ ПОДІЙ АРАБСЬКОЇ ВЕСНИ ТА ВОЄН І КОНФЛІКТІВ У ГАЇТІ. ПОМЕР У ЛЮТОМУ 2012 РОКУ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ ХОМСА (СИРІЯ) / ФОТО РЕЙТЕР

Ми часто говоримо про недотримання стандартів свободи слова на територіях пострадянського простору. Про «джинсу» та цензуру. Про напади на журналістів. А в цей же час на Сході судять блогерів за статтею «образа пророків». Чи можна керуватися європейськими мірками для ісламського світу? В яких умовах змушені працювати арабські ЗМІ? Як протистояти авторитарному режимові закордонним журналістам у відрядженні? Щоб дати відповіді на ці та інші запитання, Прес-клуб «Дня» стартує із новою рубрикою «ЗМІ та іслам». Перші країни в огляді    — це ті, недавні події яких зробили їх «притчею во язиціх».

Що спільного між Сирією та Єгиптом? Обидві країни не просто належать до ісламського світу, а навіть — до сунітської (ортодоксальної) його частини. У цих державах точиться багаторічна боротьба між провладною партією та «опозицією», між релігійним і світським світосприйняттям. Громадських активістів та медійників найчастіше звинувачують у антиурядовій діяльності за формулюваннями «приготування державного перевороту», «загроза конституційному порядку», «розпалюванні ненависті й підбурюванні до народного повстання», «образа ісламу» тощо. А ще з усього світу саме в цих країнах найчастіше садять за грати й вбивають репортерів.

СИРІЯ

Події в цій державі зараз притягують погляди з усього світу. Чи наважиться Америка втрутитися в ісламський світ зі своїми солдатами? Чи й далі Росія пасивно спостерігатиме за боротьбою між режимом Башара Асада та джихадськими збройними угрупованнями Jabhat Al-Nosra та Dawla Islamiya, також відомими, як «Ісламістська держава Іраку та Сирії», які іменують себе опозицією? Що взагалі коїться з країною? Постановка цих запитань змушують все більшу кількість закордонних журналістів брати квиток до Сирії. Проте, на жаль, цей папірець все частіше стає путівкою в один кінець. За даними «Репортерів без кордонів», із початку громадянської війни в Сирії (березень 2011 року) загинуло близько ста журналістів. Шість із них — іноземці, а всі інші — сирійці. До того ж журналісти в Сирії перебувають між двох вогнів, у буквальному та метафоричному значенні. Російська журналістка Юлія Латиніна в ефірі радіо «Эхо Москвы» сказала: «Що робити з Сирією? У мене проста відповідь. Зробити ребрендінг і ніколи більше не називати тих, хто протистоїть Асаду, опозицією. А називати їх «Аль-Каїдою». Є один ворог Заходу — кривавий диктатор Асад. Є інший ворог Заходу — терористична організація «Аль-Каїда». Воюють вони один з одним». Арешти та викрадення журналістів озброєними групами джихадістів із організації «Ісламська держава Іраку та Сирії», чиєю ціллю є насадити свій закон на підвладній їй території, — це важлива частина хвилі насильства, що зростає. Навесні «опозиційні» силовики атакували штаб Вільного агентства новин Сирії в Ракка, заарештувавши десять працівників і трьох відвідувачів. Відвідувачів звільнили через десять днів, проте решту утримували протягом 25 днів, і, як стверджують потерпілі, над ними знущалися й застосовували тортури. Журналістів заарештовують за вироками так званих правових комітетів. Суди пояснюють свої рішення, базуючись прямо на релігійних текстах або на Об’єднаному арабському кримінальному кодексі, який було затверджено Арабською лігою в Каїрі 1996 року. Відсутність єдиного кодексу законів і скоординованості цих інституції впливають на рішення суду, права затриманих та ув’язнення. Що ж до правлячого режиму Башара Асада, протягом останніх трьох місяців урядові війська вбили декількох громадянських журналістів. Зараз для журналістів Сирія — найбільш небезпечна країна, адже ні провладна, ні «опозиційна» частки не зацікавлені в правдивому висвітленні своїх дій.

ЄГИПЕТ

Убитий 14 серпня в Каїрі оператор Sky News Мік Дін став тисячним журналістом у переліку Комітету захисту журналістів (КЗЖ), чия смерть пов’язана з професійною діяльністю. The New York Times проголосив цей день «найжахливішим масовим убивством у сучасній єгипетській історії». За даними газети, станом на 15 серпня кількість убитих під час єгипетських заворушень складала 638 осіб, поранених — понад чотири тисячі. Конфлікт виник між прихильниками та противниками екс-президента Єгипту Мухаммеда Морсі, ставленика «Братів-мусульман», який прийшов до влади минулого року в результаті воєнного перевороту. На відміну від поваленого ісламістського президента Хосні Мубарака, від Морсі очікували ковтка свободи для репресованих єгипетських мас-медійних структур. Проте він не став антиподом свого попередника і продовжив цензурну діяльність щодо єгипетських ЗМІ. Наприклад, Морсі зберіг посаду міністра з інформації, яка існувала за часів правління Мубарака, й призначив на неї одного зі своїх найближчих соратників — Салаха Абдулу Максуда. У своєму прагненні контролювати державні медіа обранець єгиптян просунувся ще далі — в проекті нової конституції він педалював упровадження нових утисків свободи слова, зокрема включення до переліку кримінальних звинувачення «в образі пророків». Також влада отримала дозвіл закривати органи преси, якщо судове розслідування встановить, що журналісти «не дотримувалися недоторканності приватності громадян та вимог національної безпеки». Таким чином відбувається підміна та спрощення понять у судовій системі, адже за такого артикулювання справ будь-яка демократична думка може підводитися під релігійну статтю. Карикатурист Амро Салім, який постійно критикував Морсі в щоденній газеті Al-Shorouk, повідомив КЗЖ, що кожного дня йому погрожують у Facebook убивством. «У цьому немає нічого нового, — казав Салім. — Я звик отримувати погрози смертю увесь час. Однак замість того, щоб називати мене непатріотичним, мене стали називати kafir — невірний. А це мене тривожить більше». Загалом КЗЖ зареєстрував із серпня 2012 року до падіння Морсі 3 липня 2013-го не менше 78 випадків цензури проти журналістів. Прихильники «Братів-мусульман» намагалися перешкоджати висвітленню акцій протесту опозиції. За свідченнями досліджень медіа-організації, вони скоїли 72 напади. Повалення ще одного диктатора потягнуло за собою впровадження ще одного надзвичайного стану в країні. Перша хвиля сутичок між провладними та опозиційними таборами прокотилася того ж дня, коли скинули Мухаммеда Морсі; друга — в середині серпня, під час якої й було вбито оператора Sky News Міка Діна. Поляризація ЗМІ у висвітленні цих подій призвела до їхніх переслідувань. 15 серпня єгипетські сили безпеки провели рейд на офіс каналу Al-Jazeera в Каїрі. Як повідомляє Reuters, попередній рейд на каїрський офіс Al-Jazeera відбувся 3 липня. Наразі вихід у ефір програм телестанції остаточно припинено. А під час рейду єгипетської поліції на офіс каїрського бюро турецького інформагентства Ihlas News Agency було затримано завідувача бюро Тахіра Османа. Сили безпеки також здійснили рейд на каїрський офіс пов’язаної з ХАМАСОМ (палестинський фундаменталістський ісламський рух. — Авт.) телестанції Al-Aqsa. Технічне устаткування каналу конфісковано, офіс закрито Кількість загиблих і тяжко поранених арабських та іноземних журналістів збільшується з кожною хвилею протестів. «Зараз журналісти перебувають у більшій небезпеці, аніж вони перебували під час режиму Хосні Мубарака, — як з юридичної точки зору, так і з точки зору загрози застосування сили», — підкреслює представник Комітету захисту журналістів Шеріф Мансур. У Єгипті, як і в Сирії, журналісти страждають від двох сторін — і від нового тимчасового уряду, й від прихильників екс-президента. У цілому в Єгипті з 3 липня було вбито п’ять журналістів, 80 журналістів були довільно затримані (сім із них все ще перебувають під арештом) і принаймні 40 репортерів зазнали фізичних утисків з боку поліції або про-Морсі налаштованих демонстрантів.

Медійники найбільше страждають в умовах воєнних дій, громадських воєн, надзвичайних станів чи масових фізичних сутичок громадян із силовими структурами. Журналісти Сирії давно забули про такі поняття, як «юридично» та «свобода слова». Смак безкарності заводить тих, хто зі зброєю, за межі будь-яких норм. Віроломне кивання головою в бік ісламу — лише прикриття для авторитарних лідерів. Сирія та Єгипет — це вулкани, що вивергаються, а їхні ЗМІ, як Помпеї, кожного дня ризикують бути похованими під лавиною цензури.

У наступних оглядах рубрики читайте про голодування та вбивства блогерів у Ірані; 600 ударів батогом за образу ісламу в Саудівській Аравії; чому чинний уряд Туреччини звинувачує 275 людей у причетності до таємної змови з ультранаціоналістичною організацією Ergenekon; релігійне протистояння в Ефіопії; опозиційну діяльність ЗМІ в Республіці Чад; конфлікт нацменшин із летальним кінцем у Пакистані та інше.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати